11 Складне речення з підрядним обставинним міри і ступеня утвориться, якщо серед варіантів продовження речення вибрати Ударив грім…

ось так я написав на таку собі ліричну тематику:

дивно тьохкала душа.

серце билось не згаса.

повен жарого стремління,

ладен знову я  до забутого вміння.

зародилося щось духмяне у мені.

таке щось гаряче і незбагненне,

немов думки нині весняні.

це чисте свято у мені одному,

вітерцем повіяло по полі чепурному,

по цій сонячній галяві,

там, де моя вірна, у небесній синеві,

неначе калинова святая стояла.

віночки  святкові начиняла.

дрібен зелен у її руках,

переплітався у кольорових стрічечках.

в'яже, моя

богом мені даная.

типа : тому що грощі в нашому світі не саме головне ! головне щоб всі були щясливі и здорові! и з цьго розвинь тві!

я, как и любой другой ребенок, считаю, что моя мама самая лучшая. по моему мнению, мою маму действительно можно назвать самой лучшей, ведь она старается быть хорошим человеком и образцовой матерью. она заботиться обо мне как может, в трудную минуту, оберегает от опасностей. моя мама в первую очередь заботиться обо мне, а потом о себе и о других. мама старается обеспечить меня самым лучшим, ну и конечно же материнской лаской и любовью. у моей мамы красивые, выразительные, голубые искренние глаза. но моя мама красива не только внешне, но и внутренне. у нее добрая душа, искренняя любовь к окружающим ее людям. в общем у нее огромный внутренний мир. когда мы с мамой расстаемся, сильно скучаем друг по другу, и это только усиливает нашу любовь. для меня мама это святой человек, которого нужно любить, уважать, ценить, не расстраивать, и в меру возможности заботиться о ее здоровье. я считаю, что нужно беречь и любить своих мам, ведь эта любовь откликнется в несколько раз сильнее, и тогда все дети и мамы будут счастливы. я люблю свою !

щодня я від легенького постукування у вікно. це будить мене красуня-берізка, струнка, висока, білокора. я пригадую, як одного весняного ранку дідусь приніс маленький саджанець із зламаними гілками. зібравши інструмент, дідусь почав розмічати місце для ями, а я замішував у чавунці глиняний розчин. дідусь тим часом почав копати яму. коли вона була готова, я, зануривши кореневище у глиняну купелю, опустив саджанець у ямку. потім почав закидати її, а дідусь ніжно підтримував берізку, легенько підтрушуючи. зробили красиву луночку, полили деревце. я щодня бігав до своєї берізки, доглядав, поливав. і вона прийнялася, зашуміла листочками. моє деревце — це радість і краса, це гарний настрій і задоволення від праці.