Будова числівника півтора

-привіт-привіт. я тебе вже давно не бачила, куди ти зник? -я їздив відпочивати на море, де перебував все літо,а ти де відпочивала? -я відпочивала в багатьох місцях, наприклад їздила до лісу разом з друзями, де ми проводили час всі разом граючись,спілкуючись, відпочиваючи.-нічого собі,я б теж хотів зїздити в ліс де ми збирали б гриби, смажили на вогнищі шашлики, та спілкувалися.-а в мене є ідея! -яка? -а давай на цих вихідних зберемо всіх друзів і поїдемо відпочити? ! -це дуже гарна думка,давай.-ну що,тоді домовились,до зустрічі! -бувай! конечно это не писатель писал, но я постаралась,хотя вас не знаю.

  а ви знаєте як приємно інколи почути кілька приємних слів? !   слово, сказане від усього серця ,зігріває душу,піднімає настрій. інколи лише одним словом можна зруйнувати те, що будував довгий час, а інколи може зробити когось щасливим, може хоч на кілька хвилин, але щасливим.   приємно інколи почути від друзів, знайомих щирі  слова.ці слова великого українського письменника івана франка так вдало сутність слова, адже словом можна глибоко ранит, але й можна вилікувати глибокі душевні рани. тому ми повині памятати, "як много важить слово, одно сердечне ,теплеє слівце".

яби ми змогли б об"єднатися в одну родину, то , вважаю, всі наші проблеми стали би не такими вже й складними. керівники піклувались би про своїх підлеглих. лікарі боролись би за життя кожного хворого. нужденність зникла би, не було б безхатніх та сиріт. 

чи може спати спокійно хтось у родині, коли слабий та немічний плаче? й втомлений чи зайнятий будеш, та вирушиш на . чи зможеш істи, коли поряд стоїть голодна людина?   так, було б гарно, яби українці стали однією родиною. але поки це неможливо, треба кожному робити те, що він розуміє й може. треба об"єднуватися всім , хто вже небайдужий.  

  одного зымового дня диты пишлы у парк.

  там воны каталыся на санчатах, лыжах та ковзанах.липлять сниговыка.граються у снижкы.а одна дивчынка катала на санчатах свого песыка.

  ось таки розвагы у дитей узымку.