будова слова сміятися, плакати, збудувати та слово зруйнувати Очень

                                                слони

я бачила слонів в зоопарку. насправді слони живуть як всі знають в африці. я знаю що слонів тримають у широких та довгих вольєрах. у вольєрі стоїть велика бочка для пиття. але іноді цих тварин випусакають на волю, але це приміщення теж огорожене. слони тихі тваринки, іноді вони лежать, або повільно пересуваються.

    ось що я знаю про слонів. 

футбольний мяч ,моя матуся , лебедине озеро

ух, як піднімається вітер!   які темні важкі хмари йдуть зі сходу!   чути грім.блискавки на горизонті б'ють прямо в землю.  йде гроза.  грози влітку особливо сильні, і не знаєш чого від них чекати.  вітер посилився.  дерева гнутися.починає темніти, хмари закривають сонце.  гуркіт грому і через кілька секунд починають виблискувати блискавки.  ще один гуркіт грому і пішов сильний дощ.блискавки ще більше почали виблискувати з усіх сторін.бах!   блискавка вдарила в старий високий дуб.  він затріщав, але зумів встояти.скільки століть він переживає такі грози.  молоденькі берізки гнутися до самої землі.  вітер так хоче показати влада над ними.  важкі хмари нависли над самою землею, що несуть вони з собою?   ще один гуркіт грому і пішов град.великі крижини почали падати з неба.  під таким градом ніхто не встоїть.пару хвилин і град припинився, затих і вітер, наче зрозумів, що тут він безсилий і вирішив здатися.  важкі темні хмари розсіялися, немов нагулявшись вдосталь, вирішили відпочити.  але вони ще сюди обов'язково повернутися.засяяло сонце, а на горизонті з'явилася веселка.  веселка сповістила про те, що буря пройшла, і можна тепер побігати по мокрій траві і теплих калюжах.  ах, як свіжо і легко дихається після грози.  земля вмилася, стала чистіше і світліше

. до маминого дня народження ми з бабусею вирішили підготувати для неї сюрприз. у новенький ящик насипали придбаного в магазині «садівник» ґрунту й висадили розсаду айстр сорту «міледі». майбутню «клумбу» прилаштували на кухонному підвіконні, адже там завжди сонячно. знаєте, що було найважче? не допустити, щоб мама ту розсаду побачила. коли мама прямувала до кухні, брат сергійко відволікав її увагу розмовами, а я у цю мить героїчно затуляла підвіконня собою. бабуся справно поливала зелені кущики, а ми з братом раз на тиждень «підгодовували» їх мінеральними добривами. як ми переживали, щоб квіти не захворіли на свої квіткові недуги! скільки книжок про рослини прочитали! яка це була радість — подарувати мамі квіти не куплені, а вирощені й випещені власними рукам