Синтаксичний розбір : та диво дивне в лютій тісноті я відчуття безмежжя не втрачаю

про море я вже комусь ві зараз про рі

я дуже люблю бувати біля річки, особливо влітку. ми часто виїжджаємо за місто на природу. там ми цілий день вілпочиваємо,граємо в м"яча,ловимо рибу,готуємо їжу і звісно плаваємо.а ще я люблю, коли вечоріє,вдивлятися в зоряне небо. здається,що ніде немає так багато зірок,як саме над річкою.

    калина гарна будь якої пори року. навесні вона вбирається у смарагдове листя. біле мереживо квіток робить її схожою на наречену. згодом на місці квітів з'являються важкі кетяги.

    а осінь прикрашає калину жовтими і червоними барвами. яскраво-червоні кетяги ховаються в багряно-золоте листя, немовсоромляться своєї краси.

мово-пiдет,живи,цвiти,зцiляй-присудок

кожного дня,тільки-но прокинувшись,я чую веселе: "доброго ранку! " і бачу найлагіднішу в світі посмішку-мамину. з цих слів і починається мій кожний день.                                                                                                                         мама-це найперша людина, яка вчить мене бути доброю, чуйною та справедливою. тільки вона може так лагідно мене посварити, вказати на мої   провинності,і так ніжно пригорнути та поговорити зі мною, як із дорослою людиною.                                                                                                                   мама багато розповідає мені про різні життєві ситуфції і завжди наголошує, що на погані вчинки не можна відповідати тим же. і завжди потрібно ставитись до людей так, як хотілось би, щоб люди ставились до тебе. я дуже хочу бути схожою на свою маму!