Випишіть речення у дві колонки: І – з відокремленими

узгодженими означеннями, II – з відокремленими неузгодженими

означеннями; поставте пропущені розділові знаки.

1. Вітер носився по Комарівці чіпкий колючий жорсткий (М. Хвильовий).

2. Підводилось сонце червоне заспане невмите (М. Хвильовий). 3. На обрії

встали ліси занурені в небо по пахви обсипані пилом роси підсніжники сильно

запахли (М. Луків). 4. Завірюха стугоніла вила а мороз гострив свій білий ніж а

земля од ляку задубіла на вітрах крутилася скоріш (І. Драч). 5. Засаджені

квітники мали прекрасний вигляд. 6. Яке більше багатство може бути для

чабана ніж цей колодязь круглий з віконцем жовтого ніздрюватого

каменю щільно складеного злеглого так ніби від природи (Олесь Гончар). 7. На

річку налягла ніч суха і тепла як перед грозою (Г. Тютюнник)​

безмежна сила книги. без неї людина слiпа. книга вiдкриває перед людьми великий свiт. протягом усього жиiття ми звертаємося до книжки. згадайте свою улюблену першу книжечку, коли ще ви були зовсiм малень-кими i не вмiли читати, а вже iз задоволенням розглядали малюнки, впiзнавали улюблених героїв, складали про них цiкавi iсторiї.

і коли вже навчилися читати,— масте змогу самi поринути у захоплюючий свiт книг. тому, що книги — вашi друзi. вони здатнi викликати великi почуття, глибокі переживання.

— як ви думаєте, чи завжди iснували книги?

— давним-давно книг не було на землi, люди не вмiли ні читати, нi писати. а для того, щоб передавати iнформацiю, вони малювали малюнки на стiнах печер. пізніше люди почали писати на глинi, яку потiм сушили та випалювали на вогнi. проте, такi «книжки» були дуже важкими i незручними. згодом люди навчилися робити книги з тонкої телячої шкiри. на виготовлення такої книги потрiбнi були шкури з цiлої череди телят. тому такi книги були дуже дорогими i їх могли собi купити тiльки багатi люди. отже, потрiбно було шукати дешевий та простий матерiал для книг.

в африцi вздовж рiчок є густi заростi болотяної рослини папiрусу. спочатку його використовували лише на будiвництвi. а згодом додумались так обробляти волокна рослин, що почали виготовляти з них папiр. вiдтодi з’явилися сувої з папiрусу. писати на них було зручно, але через декiлька років такий сувiй ламався та розсипався.

справжнiй папiр, на якому пишуть i сьогоднi, люди навчилися виготовляти двi тисячi рокiв тому. першi книги були рукописними, тому одну книжку часом писали по кiлька рокiв.

за часiв київськоi русi князь володимир святославович вiдкривав школи, спецiальнi майстернi, де переписували книги. а за часiв князя ярослава мудрого у києві при софiївському соборi була заснована перша у київськiй русi бiблiотека.

у хiii столiттi в європi навчилися виготовляти папiр. в серединixiv  столiтгя в нiмеччинi запрацював перший  у європi друкарський верстат майстра йоганна гутенберга. вiдтодi друкарнi з’явилися в iнших країнах.

першодрукарем в українi був іван федоров. за своє життя вiн видрукував лише кiлька книжок. серед яких є i перший слов’янський «буквар».

ось така iсторiя виникнення книги. тепер книга — всюди поруч iз нами. вона — ваш друг i порадник.

    почався дощ.загриміла грозна гроза.він лився дуже гарно,він капав дуже великими але гарними краплинами.усі лужи набували все більшого і більшого розміру.хмара набувала все темнішого і темнішого коліру.все спить.все мо

    дощ закінчився.вийшла веселка.все покрито краплинами.миттево все оживає та набувае причудливих різних форм.(пиши с маленькой,то я нечайно! )бабки знов літають,птахи радіють жіттю.квіти ніби хочуть дотянутись до веселки.все

кожного дня,тільки-но прокинувшись,я чую веселе: "доброго ранку! " і бачу найлагіднішу в світі посмішку-мамину. з цих слів і починається мій кожний день.                                                                                                                         мама-це найперша людина, яка вчить мене бути доброю, чуйною та справедливою. тільки вона може так лагідно мене посварити, вказати на мої   провинності,і так ніжно пригорнути та поговорити зі мною, як із дорослою людиною.                                                                                                                   мама багато розповідає мені про різні життєві ситуфції і завжди наголошує, що на погані вчинки не можна відповідати тим же. і завжди потрібно ставитись до людей так, як хотілось би, щоб люди ставились до тебе. я дуже хочу бути схожою на свою маму!  

жива душа людська боїться минущості, боїться безслідно згинути серед чужинців, які не збагнуть ії правди, не відчують ії туги. [   ],( якi )