1. Однорідними додатками ускладнено речення
А Ось засиніла на небосхилі попруга, чи ліс, чи гори.
Б Думки, надії і причали снів мені давно нічого не пророчать.
В Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою.
Г Люблю твій малиновий усміх і святкову розкриленість барв.
Д Раділи і садок, і поле, і долина.

так, я люблю читати книжки. чому? для мене книжка - ще джерело інформації. читання приносить мені задоволення. я вважаю, що не буває не цікавих книжок, просто не завжди читач готовий до отримання тієї інформації, яка міститься в тій чи іншій книжці.  що до мене, я люблю читати книжки про велику вітчизняну війну, але разом з тим, мені подобаються твори миколи трублаїні і олександра пушкіна. читаючи книжку, я занурююсь у  вирій подій, переживаю, , знаходжу та кохаю разом з головним героєм. інколи, після того, як книжка прочитана, я намагаюсь побудувати свою сюжетну лінію. я замислююся над вчинками героїв і думаю, як би я вчинив на їх місці.

1.великий константинополь, або царьград для київської русі, належить туреччині як стамбул

2.щонайдовшим містом європи є кривий ріг

3.я попросив віталія андрійовича змайструвати мені штучну ялинку, на що він відповів згодою

4.древній київ лежить на річці дніпро

5.самою озброєною державою на даний момент є сша

6.найвищою точкою карпат є гора говерла

осінній дощ

сумно восени. небо вкривається сірими хмарами. холодний осінній вітер несе по дорогах жовте листя. дерева стоять голі, похмурі. надворі грязюка. постійно мрячить дощ, дрібний, густий, холодний. люди ховаються від нього під парасольками і поспішають додому, там тепло і затишно.

дж [дж] — приголосний, дзвінкий, шиплячий, твердий; м [м’] — приголосний, пом’якшений;   е[е] — голосний, ненаголошений; л [л’] — приголосний, м’який;   і[і] - голосний, наголошений