Ось і прийшла очікувана весна! Усе навкруги змінилися: усі дерева стали яскравими, прокинулися тварини, розцвіли квіти, првиходили на вулиці люди. почав танути останній сніг. всюди побігла маленькі струмочки. на вулиці сказка. день став вже довший, ми можемо гуляти на вулиці більше. а ввечері коли ти повертаєшся додому чуєш як співають цвіркуни. а вранці коли ти йдеш до школи чуєш як співають пташки. все вже позеленіло. весна буяє навкруги у нашому городі. весна це не тільки чудова пора року моя найулюбленіша тому що у цей час все стає дуже гарно.
мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.
Популярные вопросы