ПРАВДА ПРО СІЗІФА

Проклинаючи власну долю, він штовхає його руками грудьми, плечима, головою, піт заливає йому очі, в скронях стугонить кров, а серце гупає, наче било в надколотім дзвоні. Він котить камінь щосили, поглядає на верхівку гори, поспішає немовби сподівається раз і назавжди досягнути мети. А камінь шугає вниз.
Так повеліли боги за великі Сізіфові гріхи. Насамперед за те, що закував у ланцюги Смерть, а тільки боги можуть бути безсмертними.
Сізіф сопе й мовчки котить камінь. Останній підйом. Найкрутіший. Маленький жолобок, горбочок маленький рівненький майданчик. Ні, то він тільки здається рівним ,насправді ж він похилий, через те камінь щоразу скочується з нього.
Хух ! Викотив! Мить камінь стримітиме на чопику, за ту мить треба відступити в бік, щоб камінь не накотився на нього, не збив з ніг. Зараз він шугоне… «Три, чотири, п’ять…» шепотів звично. «Сім, вісім, дев’ять… » Камінь не падав. Сізіф протер очі. Чекав ще якийсь час. Камінь лежав непорушно. В Сізіфа закололо під ребрами, в скроні вдарила густа кров , серце застрибало, неначе білка до дереву. Лежить! Не падає !!

Дати письмову відповідь на питання, використавши 1р-ня з однорідними членами, 1 р-ня зі звертанням.( 7 речень)
Чи довго , на вашу думку, триватиме щастя Сізіфа? Доля керує людиною, чи людина керує долею?