Крила за однойменною поезіею Ліни Костенко створенні з усіх компонентів окрім @вічного пориванняб, вірності коханні ,вщирості для роботи
​

нажаль зараз я не маю можливосьтi зупинити пидвищиня цiн чи голод

деяких мiст в звяску з катастрофами. та посадити дерево,чи намагатись

тримати природу в чистоти я можу, така невелика моiй краiни не всим буде помитна.хоч вона не велика та

лимон, директор, диван, пиріг, квиток, абрикос, пироги, коридор, диктант, жирафа, лисиця, горизонт, сигнал, вирано.

мені довелося довго чекати на довгождану зустріч.

вчора бабуся ірина розповідала діткам те що вона колись бачила, і це її дуже сильно вразило. ось і ввечері в парку дітлахи обсіли її, як курчата квочку і вона почала розповідь.

  - одного гарного, зимнього ранку коли я ще була маленька я пішла грати на двір. коли я вишла я грала на вулиці з своїми друзями. ось ми дуже довго грали і загубила свою рукавичку. ми всі її шукали, а я дуже сильно змерзла в руки і пішла додому. коли я прийшла, то там були зачинені двері. я хотіла зігріти руки в кишенях, але там був сніг і я не могла покласти туди руки. я знову пішла до друзів. вони в мене звичайно запитали чому я повернулась. і я розповіла. мої руки почали покриватися морозом і я ледве ними ворушила. мому другові сашку стало мене дуже шкода і він дав мені свої рукавички, а сам пішов додому. напевно за іншими. ми   ще грали і сашко також потім прийшов. я дуже була вдячна йому. потім коли я почала віддавати йому його рукавиці вон сказав мені, щоб я в них йшла додому. я звичайно дуже йому була вдячна і зразу не хотіла погоджуватись, але згодом я взяла його рукавиці і пішла додому. двері були зачинені тому, що моя мама ходила в магазин. потім я їй все розповіла і вона дуже добре оцінила вчинок сашка.  діти я хочу, щоб ви завжди були такими дружніми і одим одному.  цей вчинок можна назвати подвигом.