3 В якому реченні є дієприкметниковий зворот
а Там, на рівному березі невеликої повноводної річки Почайни, виднілося чимале селище
б В імлистій долині, осяяній срібним промінням, стояли широкі лани
в Зашуміла вода на низині, шукаючи виходу​

я сьогодні не уявляю собі зими без святкування нового року та різдва христового. це мої два найулюбленіші свята.під новий рік я завжди чекаю подарунки,а на різдво христове в нас завжди святкова вечеря,яка проходить в тиші та спокої з молитвами. мені це дуже подобається.наче якесь таїнство.в такий святвечір я завжди загадую бажання.і це цікаво.

я дуже часто провожу часу з своєю найкращою подругою оленою. ми завжди розповідаємо один одному цікаві історії та новини. мені дуже подобається розмовляти з нею. під час розмови коли оленка розповідає про прочитану книгу, її слова ллються мов ріка і я заслуховуюся і забуваю про все насвіті гірке. ось чому мені  приємно розмовляти з моєю подругою.

авжеж, я підтримую цю думку, адже справжній друг — це людина, якій беззастережно довіряють і на яку завжди можна покластися. в основі справжньої дружби — неписаний «кодекс», який стверджує необхідність відвертості, щирості й безкорисливості.

чи є актуальними віддані дружні взаємини сьогодні, коли людям бракує часу для спілкування, чи не замінюються вони приятельськими — заснованими на спільності справ і відпочинку? звісно, час вносить певні корективи, однак дружба і любов завжди залишатимуться найвищими цінностями, адже вони емоційно збагачують життя, наповнюють його радістю взаєморозуміння.

отже, друзів, на відміну від батьків чи батьківщини, ми можемо собі вибирати. ними стають тільки люди, близькі по духу, за своїми на життя, ті, хто уміє віддавати, не чекаючи і не вимагаючи нічого натомість, прощати недоліки. правду кажуть: щоб людину пізнати, треба друзів її знати.

що може дати богатство? їжу, прикраси, тимчасову повагу оточуючих, точніше їх острах, а частіше за   все заздріч та велику кількість недоброзичливих. людина починає не довіряти , боятися втратити все, що має, часто втрачає сон та душевний спокій. чиста радість, щастя та любов буває зникає назавжди.

  і лише в праці, яка відповідає її нахилам та покликанню, людина може знайти стежку свого життя та щастя. робити те, що приносить задоволення тобі   та іншим - що краще за це? гарно виконанні обов"язки приносять справжню, непідробну повагу оточуючих. іншим, відчуваєш, що потрібен цьому світові, що недарма живеш. але коли ця робота ще й тобі приносить й   задоволення, бо вона саме те, що відповідає твоїй натурі, характеру і найголовніше - покликанню!

  але не можна забувати про те, що ніяке покликання не зможе проявитися в лінощах, вони здатні задавити будь-які   починання та таланти.

  шукайти себе, не лінуйтися працювати на совість, і тоді щастя та радість від працьовитого життя принесе свої плоди вам у любові, повазі та заможності!