Поділити речення на частини, визначити граматичні основи, накреслити схеми:
1. Це, справді, зустрілися брати однієї неньки-матері, яка хоч і пішла вже від них у небуття, але лишила синам свою незмірну любов.
2. Вискочить сонце на мить на блакитну полянку, щоб обсушитись, гляне на себе в калюжу, і знову лізуть на нього важкі розтріпані хмари.
3. У високій траві шарудів дощ, і хтось ходив по ній.
4. Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум.

--0-==o     6букв; 7звуків; 2склади

вулиця на якій я живу,важко знайти на карті нашого міста.

  на перший погляд може здатися,що моя вулиця багато в чому поступається вулицям та проспектам,які є в центрі міста.але на перший погляд,моя вулиця має інші значні та дуже цінні для мене переваги .улітку зеленіють вздовж неї величезні клени,а біля підїздів квітують на охайних клумбах яскраві різномаїтні квіти.

  узимку тут так тихо і затишно,що навіть малеча,граючись у сніжки,спокійно,без страху,вибігає на дорогу,якщо з’явится автомобіль,то зупинится та посигналить,ніби підігруючи дітлахам.

      по цій вулиці,коли я ще був маленьким,мама катала мене на санчатах.нею я в перше пішов до школи.моя вулиця-це мій світ ,в якому мені дуже затишно і комфортно. 

якщо б я був інспектором даї, то старанно слідкував би за всіма учасниками руху. вчив би школярів та дорослих виконувати правила переходу проїзджої частини. водіям   не дозволяв порушувати правил. на початку було б багато незадоволених, але потім вони б зрозуміли, що так дороги стали безпечнішими і штрафів на багато менше. я   нізащо не брав би хабарів, бо тоді всі пригоди на моїй ділянці не давали б мені спокою. коли людина знає, що інколи можна порушувати правила, то вона починає це робити часто. 

, я б зміг бути гарним інспектором даї. 

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.