Мені здається, що людина — це не просто назва певної істоти. це звання. і, як кожне звання, воно передбачає високу відповідальність. злу і жорстоку людину ми називаємо нелюдяною. щось страшне і жахливе ми називаємо нелюдським. отже, такі риси не належать людині. інколи це слово пишеться з великої літери — людина. мені здається це правильним. людяність — це добро, це чесність, це турбота про інших, це здатність прийти на . тільки такою може бути справжня людина.людина робить добро, не чекаючи винагороди за це. інколи вона навіть може постраждати через це. пожежник, який рятує від вогню дитину, не думає про власну небезпеку. він робить добро, його вчинок називається людяним, а сам він є людиною.інколи про сміливу, відповідальну, сильну і добру людину можна почути, що це “справжня людина”. значить, боягузлива, підступна, зла людина є “несправжньою”. то чи можна назвати таку істоту взагалі людиною? я вважаю, що ні.звання людини покладає на нас велику відповідальність. і ми повинні відповідати цьому званню.
Спасибо
Ответ дал: Гость
вночі холодно,а вдень холодніше.навесні тепло,а влітку тепліше.
Ответ дал: Гость
в українських віршах та творах часто можна зустріти вислів"українська пісня-душа народу",та чому саме так?
український народ є одним з найспівучіших народів світу.як приємно в українських селах бачити,коли уся родина збирається наприкінці важкого дня і співає народні пісні. та що ж скривається за рядками цих пісень? кожна пісня-це час радощів або смутку, таємничості або відкритості. у кожній пісні немов вкладена частинка життя; почуття, які просто неможливо тримати у собі. наприклад, у колискових мати висловлює свою любов до немовля; у веснянках народ радіє з приходу весни.за народними піснями можна зрозуміти, який характер у народу,як люди ставляться один до одного та до природи.
одним словом,в пісні вкладена уся душа,мудрість та багатство українського народу.
Популярные вопросы