Твір на картину Васильківського Сергія Іванович «Козача гора»

український народ ще з давніх давен називав книгу джерелом зжнань. 

  я вважаю книгу ще й своїм справжнім другом, бо з нею проводжу свій відпочинок. вона навчає, підказує, є розібратися у складних ситуаціях, вчить розрізняти добро і зло. мій духовний провідник, тобто книга, розраджує мене в стані смутку, розповідає мені про життя інших людей, кличе в захоплюючу подорож, є перетнути тисячі кі хай немає у мого друга ніг та рук, хай вінне вміє говорити, та він завжди навчить мене, як жити на світі.

  я б дуже хотіла, щоб у всіх моїх ровесників також була така гарна помічниця і друг книга.

 

п.с. вибачай, за граматичні

      у народі кажуть, що хто людям добра бажає, той і собі має. і це правда, адже людина, серце якої сповнене щирого добра та любові до ближнього, завжди знайде підтримку в інших людей. якщо тобі колись , або посприяли у якійсь справі, то ти пам'ятатимеш свого помічника. і у скрутні для нього години ти теж можеш йому . але варто пам'ятати, що добро повинно бути безкорисливим. лише у такому випадку людина матиме щастя та житиме в добрі та злагоді.

настала весна.  дерева вкрились бруньками.через декілько днів з'являться перши листочки. дуже гарно зустричають весну дерева, особливо березка.вона вділа свої светло-зелені шати й невеличкі сережкі. мені дуже подобается березка навесні. навесні поки ще не розпустилися листочки береза дає нам солодкий березовий сік, в народі его називають "плач берези". сік беріз, смачний і корисний, містить багато поживних речовин. за старих часів березовий сік збирали в спеціальні посудини з березовий кори.

 

я вважаю що людина робить добру справу вiд щирого серця,для того,щоб оточуючим було затишно и комфортно,щоб життя навколо ставало цiкавою та захоплюючою.тiлюди,якi зробили добро нам,ми iх поввинi поважати та вiдповiсти теж самим.

отже за добру справу варто добре постояти