скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості, на весіллі і на похованні.
у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.
коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.
важко було б пережити самотність і печаль без пісні.
дієприслівник - це невідмінювана дієслівна форма,що поєднує в собі ознаки дієслова і прислівника: означає другорядну дію,підпорядковану головній і має обставинно-означальне значення.у реченні виступає в ролі обставини чи другорядного присудка.
дієприслівники доконаного виду виражають передування другорядної дії відносно основної ("прокинувшись, він устав і вмився").іноді такі дієприслівники оєначають одночасність подій,що відбуваються ("ішов,схиливши голову") або наступність ("вийшов, грюкнувши дверима")
дієприкметники недоконаного виду одночасність подій ("відпові на питання, він хвилювався").
Популярные вопросы