Ть на завтра , треба написати стислий переказ публіцистичного стилю за складним планом "він дав прихисток у слові цілій нації "

      в українських віршах та творах часто можна зустріти вислів"українська пісня-душа народу",та чому саме так?

      український народ є одним з найспівучіших народів світу.як приємно в українських селах бачити,коли уся родина збирається наприкінці важкого дня і співає народні пісні. та що ж скривається за рядками цих пісень? кожна пісня-це час радощів або смутку, таємничості або відкритості. у кожній пісні немов вкладена частинка життя; почуття, які просто неможливо тримати  у собі. наприклад, у колискових мати висловлює свою любов до немовля; у веснянках народ радіє з приходу весни.за народними піснями можна зрозуміти, який характер у народу,як люди ставляться один до одного та до природи.

      одним словом,в пісні вкладена уся душа,мудрість та багатство українського народу.

        решаешь "підсумкові контрольні роботи"?

          с пунктами я сама не разобралась!

зимовий сад може сильно надихати. можна побачити, як відзеркалюють білі сніжинки. дерева вкрив білий сніг і холодний іній. беззвучно стоїть віддалік посередині саду сонний дуб. сонячне проміння вже не попадає на землю і не гріє її від морозу. безцінна   коштовність саду калина. ввечері вже стає темно і вже не побачиш, як віддає тобі свою красу   зимой сад.

думаю так! незнаю может і подругому. 

,а почему би и нет?

мльчики собрали саморобною ракету,хотя она была не так похожа на ракету,как на ванную накритаю полотенцем.мальчики влезли под полотенце и началивзлетать:

,нажимай пуск и полетели.

  игорь открил кран и открилась вода.мальчики вспригнули с ванно все мокрие.на шум пришла мама и обяснила что летать на ракете не так-то и просто.надо долго учиться,да и ракети делаються не так просто.олег и игорь больше не создаваль ракет,но упэрто мечтали быть космонавтами.      

це ж залежить від людини, погодьтеся. для когось і потопаючу людину врятувати — не подвиг. а іншому подолати власні лінощі та взятися за пилососа вже за щастя, і здається, ніби подібні дії заслуговують гарненького ордена з стрічечками! а може воно і справді так? і немає, до речі, нічого смішного. навіть і такі подвиги мають мати місце у повсякденні. бо можна ж взагалі вирішити, що життя без подвигів можливе. і тоді не буде ніякої мотивації братися за того пилососа. особливо, якщо всі навколо не хочуть визнавати значущості цього локального вчинку! ; )) цей вчинок можна вважати подвигом. втім, гуглянці, якщо ви вчинили щось епохальне, а ніхто не поспішає це визнати — не засмучуйтесь. прийде час і вас оцінять, а поки що… спасіння потопаючих — справа рук самих потопаючих, так що приймайтесь за власне винагородження! ; ) як ви це зробите — то вже діло ваше. може тортик купите, може нову одежину. а може замахнетеся на нові добрі вчинки і подвиги? ! ; )