Напишіть невеликий роздум (есе), поміркувавши над словами в. симоненка: праця людини – окраса і слава, праця людини – безсмертя її!

пісня завжди іде пліч-о-пліч з людиною. коли нам добре, ми співаємо веселі пісні, танцюємо,веселимося. а коли погано на душі,  коли не можливо сказати і описати ту біль, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти. у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.важко було б пережити самотність і печаль без пісні.

мені дуже подобається приходити на нашу річку,яка тихо тече між берегів.вода в ній чиста і прозора,можна побачити як на дні,між камінням ховаються маленьки рибки.осторонь,у камишах,співають свої пісні жаби.у кожной свій голос й здається що вони проводять змагання по вокалу.ось від одного беріга до другого пересувається якась хвилька,придивляюсь,це вуж поспішає по своїх справах,або злякався нас.під сторічной вербою,що склонила свої вітки над водою,чутно сильний всплеск,це мабудь карп,володарь ціх вод,вітається з нами.но нам вже потрібно уходити,справи,до побачення річка,ми ще не раз прийдемо на твої береги.