Складним із кількома підрядними частинами є речення
а)батько і мати , два сонця гарячих, що нам дарують надію її тепло.
б)голубінь рідних стін-то доріг початок , що мене поведуть туди , де зорі.
в)в цю пізню годину , в цей пізній час я стрибаю крізь вогонь, що давно погас.
г) ой вітрику , навій нам дощику мерщій , бо душно стало дуже скрізь по землі сухій.

сьогодні ми ще школярі, але вже усвідомлюємо,що наше найголовніше завдання-учитися.нам потрібні міцні знання, щоб завдяки їм отримувати і моральне, і матерільне задоволення від життя.але навчанна-це ще й самоосвіта, самовдосконалення."мудрим ніхто не вродився, а навчився",-говорить народне прислівья.

з часом удосконалюємося, набуваємо певного досвіду, життєвої мудрості.тому для того. щоб досягти чогось у житті, потрібно вчитися.

є ще люди сонні, наче сови,

а глухі до слова - це найгірш.

ти до рідної прислухайсь мови,

прокажи відмінки - це ж як вірш!

називний питає: хто ти? що ти?

хоче він про наслідки роботи

і про тебе чути лиш похвали,

щоб тебе як приклад називали.

родовий доскіпує свого -

хоче знати він: кого? чого?

і про тебе знать, якого роду,

що немає роду переводу.

все давальний дасть - не жаль йому,

але хоче знать: кому? чому?

знать про тебе, гожого на вроду,

що даєш і ти свому народу?

у знахідного свої потреби:

він - кого? і що? - питає в тебе.

і кого всі ми за друзів маєм,

і що друзі роблять нам навзаєм?

а орудний хоче знать: ким? чим?

у труді орудуй разом з ним.

хоче знать: що здатний ти утнути?

чим ти сильний? ким ти хочеш бути?

а місцевий - де? в якому місці?

хоче знати - у селі чи в місті?

кличний закликає всіх навколо:

гей, іване, петре чи миколо,

ви не будьте сонні та байдужі -

у житті нема нічого згірш.

рідна мова! в ній слова - як ружі,

а самі відмінки - наче вірш.надеюсь может тебе ето : )

у повітрі кружляло жовте листя, яке бежально зривав осінній вітер.

(обстав.  присудок. означ.  підмет .        обстав        присуд.    онач.  підм.)

художник малював річку, у якій полоскали свої коси густі верби.

(підмет,    присудок, додаток,      присудок, онач,додат,озн. підмет)

люди милувалися райдугою, яка з*явилася після теплого дощу.

(підм, присудок,  додаток,                присудок,                    означ.    додаток)

по асфальту котилися каштани, що нагадували колючих зелених їжачків.

(обст.                    присудок  підм.                    присудок      означ.      означ.    додаток)

ось і прийшла довгоочікувана зима. перший зимовий місяць був безсніжним, нехолодним. та   після нового року усе змінилося. пішов білий, пухнастий,мокрий сніг. він   не просто йшов, а сипав   цілими днями, ночами, неділями.температура повітря повільно знижувалася і   стало дуже холодно. бідні пташки, звірі, дерева мерзли від морозу. вони з нетерпінням чекали на теплі, ласкаві, яскраві промінці зимового сонця. і мріяли по приход молодої, ранньої, веселої весни.