сміх-це сонце, а зима-смуток. сміх прогоняє смуток і світ біля людини набуває фарби, такі яскраві, такі чисті, такі справжні. коли зима то людина бачить чорно-білий пейзаж зі свого вікна і немає нічого крім суму. а якщо уявити, що на дворі горить яке гріє душу та говорить що світ неймовірний і в нього не має часу на сум. з часом сніг розтане і в сердці настане літо, якому не буде перешкод ля счастливого майбутнього.
столько достаточно?
Спасибо
Ответ дал: Гость
на мою думку,вихованість-це постійний стан душі людини.вихованість або є,або її немає.формуєтся вона у роки дитинства родиною та суспільством.важко та напевно марно очікувати вихованих вчинків від людини яка може образити однокласника,молодшу або літню людину,відмовитись від своїх вчинків,та не виконати своїх обіцянок.не вихованих людей зазвичай в класі не поважають,хоч іноді їм вдається головувати.а справжні виховані хлопці та дівчата залишаются осторінь.но тількі на них можна покластися в важку хвилину життя.
Ответ дал: Гость
скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості, на весіллі і на похованні.
у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.
коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.
важко було б пережити самотність і печаль без пісні.
Популярные вопросы