Твір на тему "сенс різдва для людини" (8-10 речень)​

ответ:

початок свят усіх - це є різдво,

бо якби бог у плоті не родився,

про богоявлення б не знав ніхто,

а це тому, що він би не хрестився.

і не страждав за нас би на хресті,

не дарував би свято воскресіння,

з надією спасіння у христі,

і не чекав би нас по вознесінні.

і дух святий на нас би не зійшов,

у день по воскресінні п’ятдесятий,

він як звичайний день, для всіх би йшов,

також і трійці, ми не знали б свята.

то ж саме цим, все почалося днем,

знов хочеться все в ньому пригадати,

коли в юдейське місто віфлеєм,

прийшли марія й йосип записатись.

там місця у заїзді не знайшлось,

що змусило відправитись до стайні,

де їй родити сина довелось,

бо кращих не було на те обставин.

а вже господній ангел їм звістив,

тим пастухам,що поруч вартували,

велику радість всім благовістив,

що народився той, кого чекали.

почули ще в великому страху:

«дитину, в місті знайдете давида»,

і ще ознаку ангел дав таку:

«у яслах він лежатиме сповитий».

прийшовши вони все розповіли,

подія ця всіх дуже здивувала.

марії ж на серце слова лягли,

вона над ними довго розважала.

отримав світ спасителя в христі!

небесне військо виникло раптово,

хвалити бога, що на висоті,

мир на землі і в людях добру волю.

на сході враз, зійшла нова зоря,

і мудреці, що вміли толкувати,

народження юдейського царя,

в її появі мали розпізнати.

вони йому вклонитися пішли,

зоря вела їх, потім зупинилась.

зрадівши, в дім з дитятком увійшли,

дари принесли й низько поклонились.

не випадково склались ті дари,

із ладану, та золота і смирни,

два перших, - як священику й царю,

а смирна - це для смертної людини.

від мудреців як ірод те зачув,

що ті шукають тут царя нового,

за свою владу, сильний страх відчув,

і вдарився до наміру він злого.

та ангел йосипу вві сні сказав,

щоб брав дитятко і тікав в єгипет,

і там до свого часу залишавсь,

бо він дитя шукає погубити.

і повбивати ірод наказав,

усіх дітей, від двох років і менше,

серед людей померлих за христа,

були це мученики самі перші.

відома ця історія усім,

і вже давно, це календарне свято,

але важливо те передусім,

що нами в своє серце з неї взято.

чи народився в ньому твій ісус?

і як багато місця там займає?

серед життєвих цінностей, й спокус,

чи він на задній план не відступає?

зворушлива історія різдва.

а чи ти далі шлях його простежив,

що до голгофського привів хреста,

де постраждав він також і за тебе?

ти викупну ту жертву оцінив?

чи відвернувся байдуже від неї?

а те, чому він мудро нас навчив,

хіба не править долею твоєю?

перед очима бачу стайню ту,

стоїть зоря над яслами ісуса,

в думках за мудрецями увійду

і крізь сторіччя низько поклонюся.

амінь.

подробнее здесь:

у нашій школі дуже цікаво. школа велика, багатолюдна. скільки в ній кабінетів: російської мови, , іноземних мов, історії, ії. перейшовши з початкових класів у середні, ми з подивом і цікавістю відкривали нові класні аудиторії та нові предмети, з цікавістю все невідоме. але один кабінет особливо приваблював до себе нашу увагу і зовсім не був схожий на ті, що ми бачили в школі раніше. побачивши в розкладі «трудове навчання», ми вирушили до дверей, на яких висіла табличка «шкільна майстерня». через двері цього кабінету завжди лунали дивні звуки: то якесь мірне дзижчання, то постукування. це була дуже велика кімната з величезними вікнами. спочатку ми подумали, що помилилися дверима. здавалося, що ми увійшли не в шкільний кабінет, а в заводський цех. всі приміщення заставлено верстатами, а вздовж стін - дерев'яні столи з незнайомими інструментами. хоча ні, молоток та плоскогубці, звичайно, нам відомі, лещата, цвяхи і шурупи - теж. а ось деякі інструменти ми побачили вперше. і цікаво, що можна робити на цих верстатах? дошка теж є, але не дуже велика. а в кутку майстерні - листи дерева, заліза, фанери, металеві куточки. тепер стає зрозумілим, що ж будуть представляти наші уроки трудового навчання. і ось пройшла перша чверть. всі вже стало звичним: урок починається з пояснення прийомів роботи з новими матеріалами, потім - повторення техніки безпеки, і тільки потім практична частина. ми випилюємо лобзиком з дерева, випалюємо малюнки спеціальним апаратом, ремонтуємо шкільні парти та стільці і навіть самі сколочує табуретки, а на токарному верстаті вчимося виточувати різні за формою металеві деталі. навколо нас у майстерні тирсу і стружки, приємно пахне дерево, від розпеченого металу піднімається легкий димок - кипить робота. непросто вирізати ажурний дерев'яний візерунок, щільно прикрутити гайку, виточити деталь потрібної форми, підготувати рамку для стенду. зате як приємно, коли справа йде на лад. нас ще чекає шкільна автомайстерня. у нашій школі старшокласники самі зібрали карт, і ми будемо вивчати його внутрішній устрій, як його лагодити, якщо потрібно, і - найголовніше - як його водити! наш викладач все це знає і вміє. виявляється, в майстерні є своя бібліотека: «1000 рад майстрові», «деревообробні і столярні роботи», «вчися будувати сам», «як стати хазяїном у домі», добірка журналів «зроби сам» і ще багато корисних книг і довідників. я думаю, що уроки в нашій шкільній майстерні нам необхідні. адже кожен чоловік повинен вміти полагодити кран, вбити цвях (як каже моя бабуся). звичайно, зараз багато різної технічної апаратури, і в кожній області є свої фахівці, але уміння поводитися з найпростішими інструментами і виконувати необхідні роботи по будинку нікому не завадить.

мы писали это сочинение, долго писать, но если вы будете писаь его, обьязательно вспомните г.сковороду, его идею "сродного труда", притчу "бджола и шершень"