Есе «той, хто м‘яко йде, далеко просунеться на своєму шляху»

кожна людина має свої недоліки, великі чи маленькі.але, на жаль, люди мають схильність виправдовувати себе. тому часто навіть не помічають своїх недоліків. вони їй такі звичні, такі рідні. вони або заспокоїтися, або потішити себе. наприклад, такі шкідливі звички, як комп"ютерні ігри, постійно їсти смачненьке.

і лише інша людина, яка не має цих недоліків, може їх помітити, бо вони їй муляють очі, заважають.

це не значить, що треба вірити кожному, хто ображає, але потрібно прислухатися і перевірити себе.

добре ім’я і честь  — найцінніші скарби на землі. їх  не можна купити навіть за великі скарби. вони  здобувається тільки чесним життям. коли народжується дитина, їй ім*я. вона  все життя повинна жити чесно, гідно i красиво, пам'ятаючи своє ім'я і не заплямовувати його поганими вчинками. прислів'я : «добре ім'я краще за багатство» говорить само за себе – ніяке багатство не може бути краще за добре ім'я людини. а добре ім'я людини – це її добрі справи, вчинки .

на нашій землі нема нікого живого, хто міг би існувати без води. жодний орган тварини чи рослини не міг би функціонувати без неї. без їжи людина може прожити більше місяця, а без води декілька діб, дивлячись на погодні умови. вода розчиняє корисні речовини. без неї неможливий перенос їх до клітин і органів. лише з її виводяться шкідливі речовини у всіх живих істотах. невелика втрата води(10-20 %) призводить до загибелі більшості з них. 

вода- джерело життя на землі. тому її треба берегти, не засмітчувати річки, озера, моря, грунт( г потрібна інша). без неї неможливе ніяке звичне нам життя.  

первый листопад              (сочинение-описание)              деревья спят. до последних минут клен удерживал свои засохшие, сморщенные, но еще живые листья. до последних минут в дождь и непогоду он ждал солнечного луча, борясь с осенью, и наконец дождался, но уже было поздно. осень все сильнее и сильнее брала в свои руки власть над землей.              клен засыпал. "до следующей весны", - пел один листок другому, оставляя ветку клена и плавно паря вниз, освещенный солнечными лучами. но вот ветер закружил один листок, и он, то поднимаясь вверх, то опускаясь так низко к земле, что, казалось, сейчас упадет, перелетел к совсем незнакомому ему дереву. и теперь ему скучно. но не прошло и одной минуты, как вдруг к нему подлетел листок березки, стоявшей рядом с кленом, с которого сорвался первый листок. и сейчас листок клена доволен, ведь у него появился друг, и он не один. куда ни посмотришь - всюду летят листья, переливаясь осенними красками на солнце. вот и наступил первый листопад осени. может : )!