чи я люблю читати книжки? з усією впевненістю можу сказати так. адже книга є знайти нам відповіді на багато питань, дізнатися багато нового і просто гарно провести час, а головне - з користю.
за книг ми занурюємося як би в інший світ, спостерігаємо за її головним героєм, а, іноді, представляємо себе на його місці.
зараз "завдяки"інтернету і телебаченню ми майже забули про книги. це сумно. все рідше люди ходять у бібліотеки. це неправильно.
я вважаю, що читати книги потрібно, навіть необхідно, для того щоб розвиватися духовно.
Ответ дал: Гость
ільки в ній таємничого? у кожної людини-свій внутрішній неповторний світ, у який вона вміщує думки й переконання,надії і секрети."ти знаєш що ти людина? "-запитує в.симоненко в кожного з нас.що ми вміщуємо в значення цього слова? з одного боку, це-біологічна істота, здатана мислити, і водночас-комплекс усіх якостей і почуттів, які повинна мати в собі ця істота. одним словом-душа.
українська поетеса л.костенко назвала душу"єдиною державою".я впевнена, що лише з чистими як, як джерельна вода. сумлінням, добротою, щирістю ми зможемо збудувати найміцнішу у світі державу-людську душу!
Ответ дал: Гость
у приказці «книга вчить, як на світі жить» висловлена народна пошана до дорогоцінних джерел - книжок, які мають свою історію.«сторінками» найперших книг були камені, стіни печер, вояцькі щити. а пізніше люди почали виготовляти «папірці» з тонкої козячої чи телячої шкіри. першу книжку виготовили в стародавньому місті пергамі, тому й папір називали пергаментом. пізніше люди стали писати на папірусі.справжній папір, на якому пишуть зараз, був виготовлений дві тисячі років тому. а друковані книги пройшли довгий час, поки з’явилися на полицях. тепер книга - наш найкращий друг, що дозволяє мандрувати по різних країнах у світ незвіданого, казкового.книга - порадник. бережімо цей неоціненний скарб людської думки, який навчить добру й мудрості.
Ответ дал: Гость
одного ранку я вийшла на двір і почула що у моєму саду щось упало ,я підійшла а там пташенятко і я його піднесла і поклала в гніздо.і я розповіла у школі що я зробила добре діло мене вчителька похвалида мене .і на перерві я вийшла погуляти і побачила що якісь хулігани знущаються з маленького хлопчика і підійшла до них але вони почали знущатись з мене але я не відступила і сказала а во знайшлись хулігани не хілігани а прості хлопці і вони махнули рукою і пішли а хлопчик дякував мені а я подумала яке це добре чи погане діло а бабуся що налвочці сиділа сказала добре діло моє
Популярные вопросы