Твір мініатюра "золота осінь", 7-8 речень​

Після теплого літечка настала довгоочікувана осінь. прийшла вона несподівано, тихенько, ніби якась таємнича гостя. тому, мабуть, її ніхто й не помітив відразу. проте нікого осінь не забула, всім дарунки казкові принесла.
в садку червоніють яблука, красуються грушки, достигають сливи. це дари щедрої господині-осені.
оксамитовий запах осені відчувається скрізь. проте найбільше його чути в повітрі. і тоді здається, ніби то сама осінь пливе по вулицях, лоскочучи перехожих легенькими павутинками бабиного літа. а птахи тим часом починають збиратися у далеку подорож. вони незабаром полетять у теплі краї на зимівлю і повернуться тільки навесні. на дахах будинків, правда, ще можна побачити десятки ластівок. весело щебечучи, вони немов прощаються зі своїм рідним крає
недарма кажуть, що осінь — золотокоса красуня. після її приходу увесь ліс став немов золотавий. стрункі берізки вдягли гаптовані золотом сукні. тепер їхні розкішні шати виграють і сяють на сонці. а ось гордо стоять могутні велетні. то дуби. лиш де-не-де багряніють красені-клени. пишається своїм вбранням і а ще в лісі можна знайти безліч грибів та ягід.
до речі, в скарбниці усної народної творчості збереглося багато віршів, пісень, казок та оповідань, пов'язаних з цією прекрасною порою року.

1.до словечка, до слів'ятка притулися, може так хоч мови рідної навчишся! 2. так мені бува не вистачає гордої тієї прямоти. 3. спиніться, будь ласка, спиніться, навколо, будь ласка, скоріш подивіться! 4.кожній людині личить усмішка та, мабуть, найбільше дівчатам. 5.у вас пробачте, як тепер живеться? 6.світ, на щастя, зачарований пі