то в мене були б крила, які підносили б підносили мене високо в небо, де серед хмаринок літають пташки. саме так, я, як, і вони, була б окриленою і вільною. піді мною розтилівся б увесь світ. я летіла б назустріч сонцю, огинаючи всю землю. і коли на неї опустилася б ніч, темна, з безліччю маленьких зірочок, які насправді є великими, дальніми, таємничими планетами,я повернулася б назад. не була б я досить щасливою, якщо думала б тільки про себе. я дуже хотіла б комусь , щоб він і багато інших були щасливими разом зі мною.
Ответ дал: Гость
зачин: починало світати.
основна частина: із-за землі на кривавій попрузі неба скочила невелика іскорка і довга промениста стяга простяглася від неї над землею. далі викотився серп огненного кільця і пучок світла полився розпливаючись по горах лісах по високих будівлях. далі все більше випливав з-за землі широкий скрп мов хто невідомий підсував з того боку гаряче іскристе коло.
кінцівка: ось і все вонон випливало - чисте та ясне граючи своїм світлом. його променисті голки по землі заграли ясні іскорки по росі. синє глибоке небо розгортає своє безкрає поле.
ну єму так =)
Ответ дал: Гость
мова - це найцінніший скарб, її не можна ні з чим зрівняти. вона це джерело, яке ллється в наші світлі голови і втамовує нашу розумову спрагу.завдяки мові ми спілкуємося, за неї ми пристосовуємось до сьогоднішнього життя. словом можна вознести до небес, словом можна також і вбити. недарма кажуть "слово не горобець - вилетить не спіймаєш", ми повинні цінити мову, і розуміти, що й кому ми говоримо.я не уявляю свого життя, якби я була б німою, адже мова це колискова життя.
Популярные вопросы