Характеристика баби палажки та баби параски "кайдашева сім'я ".

відповідь:

дуже своєрідний, але типовий для українського села образ «народного радіо» вводить у сюжет повісті і. нечуй’левицький. мабуть, ви вже здогадалися, це —баба палажка, яка щороку збирає по селу мирян і водить їх до києва на прощу, щоправда, не всіх повертає додому, як це сталося з мелашкою. вона в «наймодерніший» спосіб лікує від пиятики омелька кайдаша: радить кайдашисі втопити в горілці цуценя, три дні квасити в тому зіллі оселедця, а потім напоїти ним… хворого. автор вкладає в уста кайдашихи емоційно знижену характеристику «народної цілительки» не випадково: «чорна, як сам чорт, ще перелякає мого чоловіка», адже омелько й справді побачив на ній чортячі роги, а чого варте її дивовижне нашіптування над ним: «хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’яхах. помилуй його, безкостий марку, сухий никоне, мокрий миколаю! » іван нечуй’левицький присвятив цьому колоритному образу — бабі палажці та її одвічній суперниці бабі парасці — окремі оповідання, гумористичний струмінь у назвах яких, напевно, привабить читача прочитати їх на дозвіллі: «благословіть бабі палажці скоропостижно вмерти» і «не можна бабі парасці вдержатися на селі».

іван нечуй’левицький присвятив цьому колоритному образу — бабі палажці та її одвічній суперниці бабі парасці — окремі оповідання, гумористичний струмінь у назвах яких, напевно, привабить читача прочитати їх на дозвіллі: «благословіть бабі палажці скоропостижно вмерти» і «не можна бабі парасці вдержатися на селі».

пояснення:

"як змінюються берези навесні"

      щоранку, йдучи до школи, я милуюсь берізонькою, що росте навпроти нашого двору. з приходом весни, вона веселішає. кора вимита дощами та снігами стає на сонці яскраво-білою.ніжні зелененькі листочки пробиваються, щоб подивитись на сонечко.все тепліше стає надворі. вітер наче розчісує коси берізоньці, бавлячись її золотавими сережками.

      приклавши вушко до стовбура, мені здається, що я чую рух цілющого березового соку. а птахи, що першими повернулись з теплих країв, весело оспівують ніжність та велич цих білокорих красунь.

тільки праця є людині жити, харчуватися. будеш сидіти склавши руки, нічого не вийде.

щоб щось мати, потрібно старанно працювати. ти ходиш до школи і здобуваєш там знання, які згодом використаєш   на практиці. за свою роботу отримуєш винагороду. або коли єш мамі і вона за це дає тобі цукерку.

висновок такий: хто не працює, той не їсть.