Вреченні покажи стілочками всі словосполучення- робіть добро скромно й непомітно.

  моя україна - співуча рідна земля її не можливо не кохати. я щаслив, що народився і живу на  такій чудовій мальовничій землі. це рідний дім, де на тебе чекають завжди з  любов'ю і надією; це місце, до якого людина завжди повертається. мій  рідний   край   овіяний   вітрами   історії,   оспіваний   піснями,   прославлений  .

справжня людина, на мою думку, живе заради інших. справжньою можна назвати чесну і справедливу людину. в усі часи справжніми людьми вважалися патріоти, що віддавали життя на захист рідного краю від загарбників, крім того, справжня людина це ще й гарний робітник, який робить свою справу, не дивлячись ні на труднощі, ні на погане здоров’я.   справжня людина це людина чуйна і обачна, яка вміє творити добро і в усьому бачить тільки прекрасне. це людина, яка робить користь не тільки собі, але й оточуючим. вона творить добро і несе радість іншим. справжня людина завжди готова прийти на . 

лікарські рослини - це сировина для виготовлення ліків. до їх збору слід приступати в той час, коли вони містять найбільшу кількість речовин, що діють : трави -в період цветіння, коріння -навесні і осінню. збір починають, коли спаде роса, не можна збирати рослини в сиру погоду. не можна також збирати сильно запилені рослини, роз'їдені комахами, пожовклі. зібрані рослини слід укладати рихло в корзини або ящики, вистелені папером. період між збором і розкладкою для сушки не повинен перевищувати дві - три години. розкладати рослини для сушки треба рихлим шаром на чистому горищі, або стелажах.

усі свійські тварини походять від диких предків. найраніше, у середині кам'яного віку був собака; предками його були вовк і, можливо, шакал. наприкінці кам'яного віку були і свині, вівці, кози, велика рогата худоба, згодом — коні. свині походять від диких європейських і азійських кабанів, вівці — від диких європейських овець, кози — від гвинторогого козла, велика рогата худоба — від тура, коні — від тарпана і коня пржевальського. з глибокої давнини людина вела безперервний добір свійських тварин, залишаючи на розплід як плідників ті особини, в яких та чи інша спадкова ознака була найпомітнішою і найбільше задовольняла вимогам (економічним, естетичним тощо). усі інші особини не допускалися до розмноження і використовувалися для задоволення господарських потреб (на м'ясо, як робоча худоба тощо). спочатку цей добір був несвідомим (для задоволення потреб, без мети поліпшення чи виведення), а далі поступово почав набувати характеру примітивного методичного добору.