Чи існує гармонія в природі (есе)

літо – неповторно чарівна пора. довгими, нудотними зимовими вечорами ми з солодким завмиранням серця пригадуємо його минуле пришестя і будуємо неймовірно-фантастичні плани на прийдешній сезон визволення: тіла - від сморідних обіймів поношеного «всесезонного» одягу; душі – від незліченних тортур стресами, буденністю та надокучливою увагою заздрісно-пліткарського соціуму. і не має принципового значення до якого місця перебування вас прив’язує запис конторника на одинадцятій сторінці синьої «три зубастої» книжечки – села чи райцентру, міста чи мегаполісу, ви з однаковою одержимістю та фанатизмом будете поклонятися «ідолові літа», цурпелячи до його вівтаря останні крихти зекономлених, далеких від поняття «олігархічні» або «пристойні», статків

с о р о' к а - 3 склади

≡ о = о' ≡ о

о - голосний, ненаголошений

о' - голосний, наголошений

= - приголосний, дзвінкий, твердий

≡ - приголосний, глухий, твердий

зачин: починало світати.

основна частина: із-за землі на кривавій попрузі неба скочила невелика іскорка і довга промениста стяга простяглася від неї над землею. далі викотився серп огненного кільця і пучок світла полився розпливаючись по горах лісах по високих будівлях.  далі все більше випливав з-за землі широкий скрп мов хто невідомий підсував з того боку гаряче іскристе коло.

кінцівка: ось і все вонон випливало - чисте та ясне граючи своїм світлом. його променисті голки по землі заграли ясні іскорки по росі. синє глибоке небо розгортає своє безкрає поле.

ну єму так =)

крапка закінчене речення,кома речення продовжується,тере пряма мова