Ть провідміняти числівник 1967 дуже потрибно

на мій погляд, батько й ненька – це найголовніші люди у нашому житті. вони дали нам життя. вони нам стати тією людиною, якою ми є. я вважаю, що той, хто не шанує своїх батька і неньку, не шанує інших, не буде гарною та вихованою людиною. наші батьки – це те, що повинно бути у нашому серці завжди, де б ми не були. я хочу сказати, що ми повинні їх поважати й шанувати тільки за те, що вони зробили для нас. адже батьки не можуть бути поганими та не піклуватися про майбутнє своєї дитини. батьки нам створювати свою думку, мріяти про майбутнє і робити мрії здійсненними. батьки – наче порт для корабля. вони зможуть порадити, , врятувати, а потім відправити до нових випробувань, до нових мрій, до нових успіхів, до майбутнього…

моє улюбленне заняття - це малювання.

спочатку я тривалий час розмірковую над сюжетом. картини видатних художників, придивляюся до людей на вулиці та в приміщеннях. і ось ідея твору вже оселилась десь глибоко у душі.

  тоді я беру полотно, фарби, олівець, палітру та воду.

  спочатку олівцем я роблю нарис. а, потім змішавши фарби,удосконалюю малюнок.

  ще декілька дней поспіль свій твір і виправляю помилки. а потім   виношу на суд ближніх і просто знайомих.

  малювання - улюбленне заняття, яке не терпить метушні. 

улітку на нашому городі ,зазираючи у нескінченну глибінь блакитного неба ,купаючись у променях яскравого сонця ,квітнуть соняшники.підіймаючись над іншими рослинами,вони наче прагнуть злетіти до хмар і привітатись з сонечком,приєднатись до ньго адже вони так на нього схожі.існує чимало легенд і розповідів про соняшник ,адже вони так схожі між собою,ця чудернацька рослина з красивим жовтим кольором і чудернацькою короною.

я дивився на житнє та пшеничне поля, на пахучі квіткові лани, на фруктові сади мого села ( або батьківщини ).

у мене є все необхідне для щастя : люблячі батьки, вірні друзі, міцне здоров"я.