Завдання 4. виправте у тексті слова, в яких порушено орфоепічні норми. вірте в україну ми абрали незалежність, ба є нащядками пакалінь, які віками мріяли про украінську державу, здобували волю сваім потам і кровью. ми с вами вже зрабили незваротній крок да демакратії. наша культура змусить світ пабачити нашу непавторність. ми зробимо фсе, щоб на повну силу запрацюваф інтилект нашоі нациі. над нами завжди сяятеме национальний синьо-жовтий прапар, над нами мілліонами галасів завжди звенітиме гімн украіни. вірте в украіну, любіть украіну, служіть украіні!

обрали, бо є нащадками поколінь, про українську, своїм потом і кров'ю, ми з вами вже зробили, незворотній, до демократії, неповторність, все запрацював, нашої нації, сяятиме, національний, прапор, міліонами голосів, україну, україні

вірте в україну!

ми обрали незалежність, бо є нащадками поколінь, які віками мріяли про українську державу, здобували волю своїм потом і кров'ю. ми з вами вже зробили незворотній крок до демократії.  

наша культура змусить світ побачити нашу неповторність. ми зробимо все, щоб на повну силу запрацював інтелект нашої нації.  

над нами завжди сяятиме національний синьо-жовтий прапор, над нами мільйонами голосів завжди звенітиме гімн україни. вірте в україну, любіть україну, служіть україні!

лісова пригода

абонесподівана зустрічна день народження мені батьки подарували собаку. а тварини потребують догляду, тому в мої обов'язки входило гуляти з собакою уранці і увечері. теплим літнім вечором ми з дружком, так звали мого собаку, йшли стежиною в лісу. на поляні вже не було нікого. дружок весело бігав біля мене, а потім раптом насторожився — і побіг в протилежний бік, де почав весело гавкати. цікавість змусила і мене підійти туди, де весело крутив хвостиком дружок. коли я підійшов і намагався розгледіти, що ж побачив під кущем мій собака, то відчув, що щось дряпає мені ногу. я опустив очі до ніг і побачив, як по штанині дерлося перелякане маленьке котеня. воно втекло від собаки і просило захисту у мене. я узяв котеня на руки, приголубив і заспокоїв його. котеня приємно замурчало.додому ми повернулися утрьох.

літо – неповторно чарівна пора. довгими, нудотними зимовими вечорами ми з солодким завмиранням серця пригадуємо його минуле пришестя і будуємо неймовірно-фантастичні плани на прийдешній сезон визволення: тіла - від сморідних обіймів поношеного «всесезонного» одягу; душі – від незліченних тортур стресами, буденністю та надокучливою увагою заздрісно-пліткарського соціуму. і не має принципового значення до якого місця перебування вас прив’язує запис конторника на одинадцятій сторінці синьої «три зубастої» книжечки – села чи райцентру, міста чи мегаполісу, ви з однаковою одержимістю та фанатизмом будете поклонятися «ідолові літа», цурпелячи до його вівтаря останні крихти зекономлених, далеких від поняття «олігархічні» або «пристойні», статків