Короткий переказ з планом не рубаймо гілку!

1.мова--така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі, смерть усього того, чим він відрізняється від інших людей.

2.той, хто незнає рідної материнської мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі.

3.народ--без мови це обома,

народ--без мови--не народ.

вулиця на якій я живу,важко знайти на карті нашого міста.

  на перший погляд може здатися,що моя вулиця багато в чому поступається вулицям та проспектам,які є в центрі міста.але на перший погляд,моя вулиця має інші значні та дуже цінні для мене переваги .улітку зеленіють вздовж неї величезні клени,а біля підїздів квітують на охайних клумбах яскраві різномаїтні квіти.

  узимку тут так тихо і затишно,що навіть малеча,граючись у сніжки,спокійно,без страху,вибігає на дорогу,якщо з’явится автомобіль,то зупинится та посигналить,ніби підігруючи дітлахам.

      по цій вулиці,коли я ще був маленьким,мама катала мене на санчатах.нею я в перше пішов до школи.моя вулиця-це мій світ ,в якому мені дуже затишно і комфортно. 

це відбулося в другому класі, коли ми з подругою поверталися зі школи додому.ми почули як хтось жалібно нявкає, а коли обернулися, то побачили: на дереві сидить кішка і не може злізти. я запропонувала подрузі, щоб ми зняли її з дерева, але вона відмовилася, сказавши: " навіщо вона тобі потрібна, вона ж не твоя."краще підемо додому. а кішку хтось зніме.але я полізла на дерево. кішка залізла так високо, що я ледве її дістала. через цей випадок я посварилася зі своєю подругою.  коли я прийшла додому, мама, побачивши, що в мене порвана куртка, стала лаяти мене.та коли я розповіла їй, що врятувала кішку, вона мене похвалила.  потрібно любити і всім беззахисним тваринам, а не тільки своїм!

наше село дуже працьовите й велике. кожен селянин поважае свое село.