Ессе на тему "гаджети чи реальне спілкування* . якщо з інтернету - кину жалобу​

мое місто-київ.це столиця україни.у киеві є багато культурних спадщин народу.також у мого міста багата легенда.я знаю,що його заснували три брати кий,щек,хорив та їхня сестра либідь.

у киеві є багато музеїв,театрів та галерей.є також ботанічний сад та інститут імені тараса шевченка.

я думаю,що моє місто найкраще! я дуже люблю київ!

один за всіх і всі за одного

вважається, що найважливішими у житті є повага і дружба, підтримка і відчуття необхідності. і на наступному прикладі я спробує це довести. одного разу я пішов подивитися на змагання каратистів, що проходили у районному спортивному комплексі. у змаганнях приймало участь близько 20 команд з усієї області. мені все було цікаве, але більш за все мене порадувала взаємопідтримка між членами однієї команди. хоча спорт це і жорсткий, але людські якості бійців, такі як доброта, готовність прийти на , щира радість за перемогу та підтримка у випадку поразки - дуже розвинені у спортсменів.

мою увагу пригорнула одна команда, спортсмени якої завжди були разом і голосно вболівали один за одного. і я не здивувався, що ця команда посіла перше місце за кількістю отриманих нагород. адже в перемозі кожного з них - є заслуга спортсменів всієї команди.

батькивщына це найдороще,що у мене е.батькивщина як ще одна мати.батькивщину потрибно не зраджувати,не переходити з батькивщини на бик чужинцив чи ворогив.батькивщина вона для нас ридна ,ми вси там зростаемо и помираемо.тому батькивщину потрибно любити и николи ии не зраджувати

моя сім'я варіант 11

найдорожче, що є у людини – це її сім’я, рідні та близькі. здорова, міцна, дружня родина – це запорука успіху в усьому: у навчанні, в особистому житті. тільки разом люди можуть здолати, нездоланні труднощі свого життя. моя сім’я дуже дуже дружня: мама, тато, моя сестричка і я. ми любимо один одного, і завжди  готові прийти на у важку хвилину. у кожної сім’ї є свої традиції, дати, події та спогади, з якими пов’язані першів почуття,хвилювання якими вона дуже дорожить. у нас традиція – збиратися на великдень всією родиною і згадувати найтепліші спогади. так приємно бачити радісні та такі ж милі обличчя  моїх батьків, бабусь, дідусів які сидять передімною. їхні очі сповнені любові, ласки, тапла до своїх найрідніших донечок і онучок. і мама каже, що для них з татом бачити нас такими дружніми, радісними-це ! я поки цього не розумію, але потім обов’язково збагну цю істину під назвою – сім’я!