Скиньте стр. 34 зошит для контрольних робіт з укр. мови 9 клас заболотний

наліво, направо, уверх, униз, вліво, вправо, там,туди, сюди,тому що, навкруги, глибше, зверху, надто, гуртом, уплав, по-нашому, тихо, ясно, тепло, холодно, навмисне, напоказ, наперекір, зопалу, згарячу, здуру, угорі, здалеку, тепер, колись, віддавна, щороку, завжди, учора, двічі, утричі, надзвичайно, понині, одвіку, радісно,сумно, легко, весело,мабуть, можливо, напевно, лячно, байдуже, холодно, сухо.

людина» — багатозначне слово. воно позначає одну з істот на землі і водночас має піднесене значення всього загалу якостей і почуттів, які повинна мати в собі ця істота. у такому випадку де слово пишуть з великої букви — що ж потрібно кожному з нас для того, щоб іменуватися людиною? одні скажуть — бути порядним і добрим, інші — мати купу грошей, треті дадуть відповідь: «що потрібно? нічого! я маю руки, пересуваюся на двох ногах, значить, я і так людина. а з великої букви чи з малої — неважливо. яка різниця? » відполімо: різниця дуже велика. пересуваються, вживають їжу, сплять всі живі істоти на землі, але вони не можуть називатися людьми. від тварин нас відрізняють не лише анатомічні ознаки, навіть не розвинений інтелект. нас відрізняє людяність. для того, щоб вважати себе людяними, ми повинні бути добрими, чесними, справедливими. однак головне — любов до ближнього свого. всі ми чули, що потрібно до інших ставитися так, як хотів би, щоб ставились до тебе. це означає, що на жодну хвилину не можна забувати: поряд з тобою є люди, яким, можливо, потрібна , потрібне співчуття. хто знає, може, співчуття чекають саме від вас? і саме від вас сподіваються отримати необхідну ? подумайте, перш ніж відвертатися; ви теж бували у ситуаціях, коли добра порада, ласкавий погляд були так необхідні! так чому ж багато хто з нас забуває про це? розпові, що іноді, коли на кішку собаки, інші кішки починають захищати її, у бій з суперником, набагато сильнішим від них. слухаєш такі розповіді й дивуєшся: якщо навіть тварини захищають одна одну, то як же люди можуть лишатися байдужими до нещасть своїх .близьких? однак не всі, далеко не всі. знаємо випадки справжньої самопожертви, гідної звання "людина". це і герої війни, що йшли в атаку, перебували в нелюдських умовах для щастя майбутніх поколінь, і вірний друг, що ділиться останнім шматком хліба, ризикуючи залишитись голодним сам, і наша рідна матуся, яка ночами не спала, чекаючи нас із далекої поїздки, хвилюючись за нашу долю. не обов'язково шукати приклади істинної людяності у книжках, у розповідях, можна озирнутися довкола, придивитися до близьких, до друзів, зазирнути вглиб власної душі і зрозуміти, що справжній некорисливий подвиг в ім'я людяності тут, поруч з нами. так давайте ж навчимося любити одне одного, поважати прагнення, думки й почуття людські, давайте віднині й назавжди за основу свого життя візьмемо правило діяти лише за законами честі, моралі — тими складовими, що і становлять основу того, що робить вас людьми, — людяності.

модуль вектора перемещения (то есть длина отрезка, который соединяет начальную и конечную точки движения) может бытьравен пройденному пути или бытьменьше пройденного пути.

у нашій школі дуже цікаво. школа велика, багатолюдна. скільки в ній кабінетів: російської мови, , іноземних мов, історії, ії. перейшовши з початкових класів у середні, ми з подивом і цікавістю відкривали нові класні аудиторії та нові предмети, з цікавістю все невідоме. але один кабінет особливо приваблював до себе нашу увагу і зовсім не був схожий на ті, що ми бачили в школі раніше. побачивши в розкладі «трудове навчання», ми вирушили до дверей, на яких висіла табличка «шкільна майстерня». через двері цього кабінету завжди лунали дивні звуки: то якесь мірне дзижчання, то постукування. це була дуже велика кімната з величезними вікнами. спочатку ми подумали, що помилилися дверима. здавалося, що ми увійшли не в шкільний кабінет, а в заводський цех. всі приміщення заставлено верстатами, а вздовж стін - дерев'яні столи з незнайомими інструментами. хоча ні, молоток та плоскогубці, звичайно, нам відомі, лещата, цвяхи і шурупи - теж. а ось деякі інструменти ми побачили вперше. і цікаво, що можна робити на цих верстатах? дошка теж є, але не дуже велика. а в кутку майстерні - листи дерева, заліза, фанери, металеві куточки. тепер стає зрозумілим, що ж будуть представляти наші уроки трудового навчання. і ось пройшла перша чверть. всі вже стало звичним: урок починається з пояснення прийомів роботи з новими матеріалами, потім - повторення техніки безпеки, і тільки потім практична частина. ми випилюємо лобзиком з дерева, випалюємо малюнки спеціальним апаратом, ремонтуємо шкільні парти та стільці і навіть самі сколочує табуретки, а на токарному верстаті вчимося виточувати різні за формою металеві деталі. навколо нас у майстерні тирсу і стружки, приємно пахне дерево, від розпеченого металу піднімається легкий димок - кипить робота. непросто вирізати ажурний дерев'яний візерунок, щільно прикрутити гайку, виточити деталь потрібної форми, підготувати рамку для стенду. зате як приємно, коли справа йде на лад. нас ще чекає шкільна автомайстерня. у нашій школі старшокласники самі зібрали карт, і ми будемо вивчати його внутрішній устрій, як його лагодити, якщо потрібно, і - найголовніше - як його водити! наш викладач все це знає і вміє. виявляється, в майстерні є своя бібліотека: «1000 рад майстрові», «деревообробні і столярні роботи», «вчися будувати сам», «як стати хазяїном у домі», добірка журналів «зроби сам» і ще багато корисних книг і довідників. я думаю, що уроки в нашій шкільній майстерні нам необхідні. адже кожен чоловік повинен вміти полагодити кран, вбити цвях (як каже моя бабуся). звичайно, зараз багато різної технічної апаратури, і в кожній області є свої фахівці, але уміння поводитися з найпростішими інструментами і виконувати необхідні роботи по будинку нікому не завадить.