Написать "портретний нарис у публіцистичному стилі про ліну костенко"​

я вважаю, що компромісу між добром і злом, а також правдою та брехнею не може бути. адже все що ти не робиш відгуковується, як на тобі так і на інших. перед тим як щось робити треба добренько подумати, бо кожний твій вчинок просто так не залишається непомітним. але у житті є різні ситуації і інколи без брехні просто не можна обійтись.візьмемо за приклад найпростішу ситуацію, лежить в лікарні жінка, і лікар вже знає, що через місяць її не стане, звичайно, він не буде їй це говорити, а навпаки буде цю жінку переконувати тільки на краще, щоб вона свої останні хвилини насолоджувалась життям. тому, на мою думку, завжди треба думати все, що ти робиш, і передусім уникати цих компромісів, але якщо життя змусує тебе на це то краще поступись, але потім затьмар це своїми добрими, щирими вчинками.

україна багата на птахів.але вони не лише дарять нам радість від свого співу .птахи дуже потрібні.вони винищують шкідливих комах,зберігаючи дерева та наші врожаї.а ще хижаки їдять деяких с них.після смерті вони,як і все живе на землі удобрюють грунт.без птахів природа булу б набагато бідніша.тому їх берегти, як і усе що росте на нашій землі.

мене звати наталка. мені десять років, я навчаюсь у четвертому класі. родина у мене невеличка - я, мама і татусь. мою маму звуть (вставь ім'я мами), вона працює вчителем у школі. більш за все матуся полюбляє вирощувати квіти - вона їх пересаджує, поливає, вносить добрива. за це квіти їй віддячують й пишно цвітуть. мій тато, (вставь ім'я батька), працює водієм тролейбуса. у вільний час він любить ходити на полювання з рудим спаніелем чапіком. ми з татом завжди ємо матусі по господарству, а потім всі разом їдимо до лісу і там відпочиваємо. у нас дуже дружна сім'я. 

  осінній дощ

  сумно восени. небо вкривається сірими   хмарами. холодний осінній вітер несе по дорогах жовте листя. дерева стоять голі, похмурі. надворі грязюка. постійно мрячить дощ, дрібний, густий, холодний. люди ховаються від нього під парасольками і   поспішають додому. там тепло і затишно.