Добрать до поданих слів споріднені так щоб у корені звук (о) змінився на (і) (школа, робота, ходити, гора, нора, зоря)

шкільний, робітник,хід, гірський, нірка, зірковий 

шкільний, пришкільний

робітник, робітничий

східці, прихід

гірняк, гірський

нірка,

зірки, зірковий

на мій погляд, батько й ненька – це найголовніші люди у нашому житті. вони дали нам життя. вони нам стати тією людиною, якою ми є. я вважаю, що той, хто не шанує своїх батька і неньку, не шанує інших, не буде гарною та вихованою людиною. наші батьки – це те, що повинно бути у нашому серці завжди, де б ми не були. я хочу сказати, що ми повинні їх поважати й шанувати тільки за те, що вони зробили для нас. адже батьки не можуть бути поганими та не піклуватися про майбутнє своєї дитини. батьки нам створювати свою думку, мріяти про майбутнє і робити мрії здійсненними. батьки – наче порт для корабля. вони зможуть порадити, , врятувати, а потім відправити до нових випробувань, до нових мрій, до нових успіхів, до майбутнього…

“дружба — главное чудо всегда, сто открытий для всех нас таящее. и любая беда — не беда, если рядом друзья настоящие! ”

в дружном коллективе видят не только и не столько недостатки, а главное, видят достоинства друг друга.

давайте поучимся замечать хорошее (положительное) у своих одноклассников. а вам в этом “волшебный стул”.

на “волшебный стул” приглашается один из участников игры: как только он садится, “высвечиваются” и становятся очевидными только все его достоинства; присутствующие рассказывают о том, что видят их глаза: называют качества (умный, добрый, ; поведенческие характеристики (он всегда , к нему можно обратиться с ; говорят о внешних достоинствах, например: красивые волосы.

(“волшебный стул” позволяет говорить о товарище как бы со стороны, придает элемент таинственности игре, на ребенка смотрят как бы впервые.

эти детям обрести уверенность в себе, позволяют осознать себя как носителя достоинств, изменяют положение ребенка в классе, переориентируют внимание детей с “недостатков” на “достоинства”).