Напишіть невеликий твір (10-14 речень) з теми "критикуй віч-на-віч , а хвали при свідках".

рідна мова живе з людиною всюди і завжди, без неї, як і без сонця, повітря, води, рослин, людина не може існувати. зречення рідної мови, неповага до неї є рівноцінним до неповаги батька й матері, це веде до найбільшої кари — духовного каліцтва. людина, яка не цінує культуру та мову свого народу, не може бути повноцінним членом суспільства. мова — це душа народу. немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова.

коли я писав твір, мама підказала мені гарні слова, які давно сказав б. франклін: «брат може не бути другом, але друг — завжди брат». і це справді так, бо хто такий вірний приятель (друг)? насамперед, це близька тобі людина по духу, з якою приємно проводити час, приємно разом готувати уроки. він завжди буде поруч у скрутну хвилину, і я теж буду поруч у такий момент. справжні друзі разом і в скруті, і в радості. тому така людина — справжній скарб. такий друг завжди відданий, він ніколи не зрадить, не скаже: «мені вже не хочеться з тобою дружити». справжній друг — це на все життя.

зло ніколи не розв"яже ніяких проблем. груба людина здатна лише викликати образу чи таку ж саму грубість. виникає бажання не зрозуміти, а захиститися. важко йти на домовленність з агресивною людиною.і навпаки, для доброго слова відкриваються навіть ображені і закриті від інших сердця. кажуть: " добре слово й кошці приємне". 

  бажання зрозуміти іншого, зацікавленість в розв"язанні   проблеми мирним шляхом відкривають серця і розум. 

іноді слово ранить не менше, ніж зброя.буває і таке, що людина поранена в саме серце образою чи страшною звісткою, вмерала від горя. від завданих зброєю ран можна   і повністю вилікуватися, а люди поранені словом іноді все життя носять тягар образ. 

тому треба завжди подумати перед тим, як сказати людині навіть правду. а ще треба вчитися пробачати іншим. тоді рани від образливого слова будуть швидко загоюватися і не залишати шрамів.