Диалог (10-12) реплик , на любую тему из школьной жизни , (уживаючи складнопiдряднi з пiдрядними наслiдку) 55 , нужно ,

з давніх поколінь в моїй сімї існували різноманітні звичаї.і я хочу розповісти про наші звичаї які ми виконуємо на свят вечір 6 січня. з самого ранку мама готує 12 страв головною стравою є кутя я мамі у приготуванні.мій менший брат тим часом прибирають будинок і йдуть купувати ялинку.коли я з мамою закінчу приготування мама накриває на стіл білосніжну скатертину на якій вишиті снігурі ще нашоб прабабусею і тоді викладає на стіл страви. тато з братом наряджають ялинку на якій починають сіяти святкові гірлянди.ось уже прийшли гості-наша велика і дружня родина.всі сідаємо за стіл і чекаємо коли зійде перша зірка і тільки тоді починаємо куштувати страви.де-не-де чути дзвін вертепників.повсюди колядують діти.'христос народжується'.'славімо його'.ось такі традиції у нас на різдво.

- вітаю, синку! як справи у школі?

- привіт, матусю, у мене все гаразд.

- як оцінили твій реферат з фізики?

- о, всім дуже , я отримав 11 ів. а вчителька запропонувала мені прийняти участь у фізичній вікторині серед учнів місцевих шкіл.

- рада це чути, не дарма ти стільки цікавого читаєш з цього предиету

це відбулося в другому класі, коли ми з подругою поверталися зі школи додому.ми почули як хтось жалібно нявкає, а коли обернулися, то побачили: на дереві сидить кішка і не може злізти. я запропонувала подрузі, щоб ми зняли її з дерева, але вона відмовилася, сказавши: " навіщо вона тобі потрібна, вона ж не твоя."краще підемо додому. а кішку хтось зніме.але я полізла на дерево. кішка залізла так високо, що я ледве її дістала. через цей випадок я посварилася зі своєю подругою.  коли я прийшла додому, мама, побачивши, що в мене порвана куртка, стала лаяти мене.та коли я розповіла їй, що врятувала кішку, вона мене похвалила.  потрібно любити і всім беззахисним тваринам, а не тільки своїм!

давня весна                                                                         леся українка

була весна весела, щедра, мила,

промінням грала, сипала квітки,

вона летіла хутко, мов стокрила,

за нею вслід співучії пташки!

все ожило, усе загомоніло –

зелений шум, веселая луна!

співало все, сміялось і бриніло,

а я лежала хвора й самотна.

я думала: «весна для всіх настала,

дарунки всім несе вона, ясна,

для мене тільки дару не ,

мене забула радісна весна».

ні, не забула! у вікно до мене

заглянули від яблуні гілки,

замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки.

прилинув вітер, і в тісній хатині

він про весняну волю заспівав,

а з ним прилинули пісні пташині,

і любий гай свій відгук з ним прислав.

моя душа ніколи не забуде

того дарунку, що весна дала;

весни такої не було й не буде,

як та була, що за вікном цвіла.