Есе на тему "з чого зіткане щастя? " контрольного типу (2 сторінки) 10-ий клас.

«щастя – це не життя без турбот і печалей, це стан душі». коли людина щаслива, вона бачить світ по-іншому. песимісти стають оптимістами, починаючи вірити у світле майбутнє, намагаються продовжити цей стан, адже життя смугасте: якщо зараз біла смуга, то рано чи пізно настане й чорна…

так і на долю україни випадали чорні та білі смуги. її історія наче вишиванка, бо мережилися на полотні чорні й червоні нитки. вузлик за вузликом народжувалася наша держава. червоними нитками запеклася кров борців за нашу мову, віру, правду. кожна безцінна крапля просочувала полотно й залишилася на нім навіки. чорними ж стали материнські сльози й смерть. саме вони спонукали боротися за те, щоб не з’являлися сльози болю на очах найрідніших.

наша біла сорочка – це щире щастя українців, накопичене століттями. строфа пісні чи рядок шевченківського вірша щоразу нам надію та сили боротися далі. не здаватися, не зупинятися.

як би там не було, а ми щасливі люди, які мають суверенну, незалежну державу зі своєю чудовою мовою. про милозвучність, красу та неповторність її знають у всьому світі. ми одна з найспівучіших та найталановитіших націй. нам є чим пишатися й що розвивати! ми повинні бути щасливими!

щастя – це той приз, який ти отримуєш, подолавши   іспити долі, якими б важкими вони не були. кожен заслуговує на своє щастя, але важливо його не проґавити!

усю ніч ішов сніг.уранці, коли я вийшов з дому, зупинився мимоволі і оглянув двір.усі дерева були опушені снігом, і липи, тополі здавалися елементами фантастичного пейзажу.хтось давно посадив дві блакитні ялини - і вони виросли, їх ніхто не зрубав, якимось дивом вони уціліли.

знайомі алеї скверу, який веде до школи, засипав сніг, і вони були непролазні. але я наполегливо проклав шлях до школи сніговою цілиною. і раптом я зупинився. просто переді мною розгойдувався на гілці берізки поліетиленовий з-під води. в ньому було зроблено отвір, в який час від часу залітали синиці. на дні лежало насіння. мене здивувала годівниця. ще вчора її не було. годівниця була веселою. на одному з її боків було приклеєно саморобний малюнок з усміхненим обличчям. озирнувшись, я помітив таку саму годівницю і на горобині. її китиці, на яких лежав сніг, полум"яніли, а саму годівницю прикрашав малюнок: кумедна усміхнена мармиза. вітер розгойдував годівниці, і намальовані обличчя то зникали, то раптово з"являлися перед моїми очима.

"хтось потурбувався про птахів і про настрій перехожих",-подумав я.

цього дня у школі мені щастило. може, це через веселі годівниці, а може, ні

заховався наприклад