Скласти по два речення зі словами : випускний, учительська, знайомий, набережна

у мого брата сьогодні випускний.

я чекаю та недочекаюся,свого шкільного випускного!

мій знайомий-багата людина.

знайомий мого батька працює в поліції.

цього року на набережній моря я побачив дивний камінчик.

цього літа я побував на набережній середземного моря.

моя вчителька,кожен день ходить до вчительської.

у вчительській староста відмічає відсутніх.

на випускний марічка планує одягнути рожеву сукню.

випускний одинадцятого класу відбудеться в червні.

ірина василівна схвильовано зайшла в учительську.

у нашій школі є простора учительська.

мій знайомий розказав дуже смішну історію.

знайомий мого тата працює в лікарні.

я дуже люблю прогулюватись набережною.

ідучи набережною, андрій побачив корабель в морі.

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.

моя бабуся не зовсім старенька, та іноді їй важко що-небудь робити. наприклад, їй далеченько ходити до магазину, тому я постійно купую їй хліб та молоко. а ще я (прибрати в кімнаті, полоти город, ремонтувати меблі - на вибір). довгими осінніми та зимовими суботами ми з бабусею (вяжемо, шиємо, готуємо, розмовляємо), адже їй сумно одній. бабуся часто показує мені свої фото, де вона була молодою, і ніби молодшає на очах. я люблю свою бабусю!