усі свійські тварини походять від диких предків. найраніше, у середині кам'яного віку був собака; предками його були вовк і, можливо, шакал. наприкінці кам'яного віку були і свині, вівці, кози, велика рогата худоба, згодом — коні. свині походять від диких європейських і азійських кабанів, вівці — від диких європейських овець, кози — від гвинторогого козла, велика рогата худоба — від тура, коні — від тарпана і коня пржевальського. з глибокої давнини людина вела безперервний добір свійських тварин, залишаючи на розплід як плідників ті особини, в яких та чи інша спадкова ознака була найпомітнішою і найбільше задовольняла вимогам (економічним, естетичним тощо). усі інші особини не допускалися до розмноження і використовувалися для задоволення господарських потреб (на м'ясо, як робоча худоба тощо). спочатку цей добір був несвідомим (для задоволення потреб, без мети поліпшення чи виведення), а далі поступово почав набувати характеру примітивного методичного добору.
Ответ дал: Гость
здавна в народі кажуть: яка криниця - такий і господар, який поріг - така й господиня. у цій приповідці, немов у дзеркалі, відбилася не лише людська працьовитість, але й охайність, адже споконвіків люди намагалися оздобити своє обійстя мистецькими витворами, надати йому вигадливих форм, прикрасити багатою фантазією. і особливо це стосується криниць - цих найевятіших місць. як тут не згадати прекрасний народний звичай. майже в кожному селі, на гомінких перехрестях доріг або просто в полі цебенять живі джерела і незвідь-ким їхню невгамовну течію прихо-рошено турботливими руками. над колодязями зводили всіляких форм дашки. вони мають і практичну доцільність -вода завжди залишається чистою.
Популярные вопросы