Залишаючись наодинці з собою, я часто думаю про те, що чекає мене, що за люди живуть поруч зі мною і в той же час далеко від мене, та й взагалі про саме життя. яке воно буває? в один із вечорів, коли я залишився сам, почав думати про життя, про те, як складається моя доля. я мрію про те, щоб моє життя склалось не просто так, а щоб після мене залишився якийсь слід мого мені вже 16 років. але жодного разу я не жив без надії і, звичайно, прагнення. коли я був ще зовсім маленьким, то надія на мене, на моє майбутнє жевріла у моїх батьків. а ось коли я став підлітком, тобто сам почав розуміти і прагнути побудувати зміст свого життя, я живу надією на майбутнє. мені і моїм одноліткам, молодому поколінню жити в третьому тисячолітті, а значить будувати своє майбутнє. я дедалі частіше задумуюся над змістом слів павки корчагіна: ”життя треба прожити так, щоб не було боляче за марно прожиті ” думаю, тобто сподіваюся побудувати своє життя так, щоб воно було і цікавим , і корисним для мене і для моєї держави. хочу залишити по собі хороший слід присутності на землі. я хочу, щоб моє життя пройшло з користю для суспільства. я як же це зробити? не знаю. проте людина повинна вже змалечку задумуватися над своїм призначенням у житті, вибирати мету свого життя і всі сили докладати, аби здійснити свої наміри. великі завдання потребують великих знань. я буду збирати знання, як скупий золото. бо я мрію стати культурною, духовно багатою, милосердною, принциповою, доброю, комунікабельною і всебічно розвиненою людиною. можливо, моя натхненна праця буде приносити радість мені і людям навколо мене. проте я точно знаю, що я намагатимуся якомога більше людям і бути відповідальним, справедливим, чесним і милосердним перед ними. і мабуть цими вчинками я залишу світлий слід свого життя. а може ні. проте, я буду намагатися наполегливо йти до цього, і можливо, коли-небудь це здійсниться, і моя мрія стане реальністю, і я стану доброю і чесною людиною. моя життєва позиція буде вести мене до моєї мрії. і я завжди буду відповідати за свої вчинки. я впевнений, що коли мені на моєму життєвому шляху трапиться каміння, я обов’язково приберу його, щоб тим, хто буде йти за мною було легше. я завжди буду дякувати старшим за те, що вони навчають мене і, якщо я побачу зло, якщо буду переконаний , що старші роблять неправильно або буду говорити про це відверто і мужньо. я певен, що хоча б наді мною було сто вчителів—вони будуть безсилі, якщо я не зможу сам змусити себе до праці і сам вимагати її від себе. проте, мені дуже хотілося б, щоб мої мрії стали реальністю, але я не знаю, що буде зі мною в майбутньому, проте я впевнений, що після мене люди будуть жити краще.
Спасибо
Популярные вопросы