Прислів'я, приказки, фразеологізми з неозначеними і заперечними займенниками

підкреслимо грамматичну основу: народ (підмет) - однією лінією та творив (присудок)- двома лініями.

український - хвилястою лінією (означення)

свою - хвилястою лінією

мову (пунктир) - додаток

віків - обставина(крапка з комою)

заносячм до мовної скарбниці добірний нектар слова - дієприслівниковий зворот підкреслюємо увесь як обставину (крапка з комою)

надпишемо частини мови: український - прикметник, народ- іменник, творив - дієслово, свою - займенник, мову-іменник, - прислівник, віків - іменник, заносячи - дієприслівник, до - прийменник, мовної - прикметник, скарбниці - іменни к, добірний - прикметник, нектар - іменник, слова - іменник.

визначимо тип речення: просте двоскладне речення, поширене, повне, розповідне, неокличне,   ускладнене дієприслівниковим зворотом.

перебудуємо речення: український народ творив свою мову віків та заносив до мовної скарбниці добірний нектар слова.

"заносячи" ми замінили "заносив", утворилося дієслово-присудок. заносив у реченні буде присудком і підкреслюється двома лініями. сам зміст речення не змініться, але речення буде ускладнене не дієприслівниковим зворотом, а однорідними членами (присудками)

відзначте мою відподь кращою, я старався 

одне з найважчих завдань- вчити інших тому, що вмієш. для цього треба багато терпіння і вміння зацікавити новачка. на це не всі здатні. але ті, хто змогли поділитися своїм вмінням, часом, увагою, отримують вдячного учня, який може продовжити справу вчителя. новачок дивиться зі свого кута на все, що вказує майстер. він може навіть побачити те, чого не помічає вчитель, бо вже на деякі звичні речі не звертає уваги. і спроби відповісти на   незвичні питання, часом приводять до нових відкриттів у знайомій справі.

  таким чином, навчаючи майстер сам вчиться розумінню, терплячості та вмінню дивитися на речі під новим кутом. 

у гарного майстра- учень перевершитьт вчителя.