Сьогодні я і мій старший брат вирішили сходити в зоопарк. -як думаєш, тварини вже прокинулися? - в очікуванні відповіді, я запитально дивився на брата. на вулиці вже у всю пекло сонце, годину дня, а у вольєрах лише зрідка можна побачити чиюсь сонну мордочку. -не знаю, можливо щось сталося, - задумливо промовив петя. ми пройшли далі по містку, сподіваюсь побачити хоч одну тваринку. -он, гляди, - гукнув мене брат, і з посмішкою на обличчі сказав: - прямо, ба який красень! я послухався і радісно побіг до високого вольєру, зсередини наповненому різної зеленню. -який красивий, - охаючи, мовив я: на гілці, граціозно витягнувши шию, бачив орел. він дивився кудись у далечінь, немов мріючи злетіти над широким полем і оглянути світ зверху. а потім він глянув на мене, наші погляди перетнулися і я зрозумів, що йому самотньо. я до сих пір не можу забути того глибокого погляду, як мені здавалося, не властивого птахів. навіть на виході із зоопарку, цей орел все ще стояв у мене перед очима. ну, не знаю, чи вийшло якщо щось не те - скажіть, спробую переписати)
Спасибо
Популярные вопросы