Іть написати твір роздум в публіцистичному стилі на тему своє рідне

Укожного своя батьківщина, і це в першу чергу місце, де пройшло дитинство, і все найкраще, що з ним пов'язано. у кожного є родина, немає такої людини, у якої б її не було. завжди буде тягнути туди, де людині було добре, де його любили, поважали, і чекали. перебуваючи далеко на чужині, часто долає туга, так як згадуються рідні місця, рідний дім, природа. як хочеться повернутися туди, відпочити, набратися сил. і яке це щастя знову повернутися в рідні місця, де тебе люблять і з нетерпінням чекають, де тобі завжди раді. c чого починається батьківщина? кожен сам повинен відповісти на це питання. у кожного вона своя, прекрасна і неповторна.

сьогодні надзвичайно гарний день. ця ніч просто неперевершена. (день,ніч-антоніми).

треба бути сміливим для того, щоб досягти чогось у житті. хоробрість-риса характеру, яка є людині рухатися по життю. (сміливість, хоробрість-синоніми).

коли мати мені заплітала косу, ми співали пісень. батько взяв косу й пішов у поле-працювати. (слово коса, що там і там( однаково пишеться), але має різні значення).це омоніми.

адресат-коломийко олександр вікторович. адресант-шульгіна лариса миколаївна. (адресат,адресант-пароніми).

давня весна                                                                         леся українка

була весна весела, щедра, мила,

промінням грала, сипала квітки,

вона летіла хутко, мов стокрила,

за нею вслід співучії пташки!

все ожило, усе загомоніло –

зелений шум, веселая луна!

співало все, сміялось і бриніло,

а я лежала хвора й самотна.

я думала: «весна для всіх настала,

дарунки всім несе вона, ясна,

для мене тільки дару не ,

мене забула радісна весна».

ні, не забула! у вікно до мене

заглянули від яблуні гілки,

замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки.

прилинув вітер, і в тісній хатині

він про весняну волю заспівав,

а з ним прилинули пісні пташині,

і любий гай свій відгук з ним прислав.

моя душа ніколи не забуде

того дарунку, що весна дала;

весни такої не було й не буде,

як та була, що за вікном цвіла.