Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші( і. нечуй- левицький). із уривка ми дізнаємось про ремесло стельмаха. у якому рядку правильно співвіднесено назву ремесла та пролукт його виробництва? а) кравецтво-полотно б) столярство-ослін в) стельмаство -скриння г) теслярство-колесо д) бондарство-сани

за характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяються на дві групи — тверду й м’яку.

до твердої групи належать:

а) якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ий: безладний, безпорадний, , весняний, відповідний, гіркий, глухий, довічний, заможний, західний, книжний, косий, куций, майстерний, модний,

б) присвійні прикметники із суфіксами -ів (після голосного та апострофа -їв), -ин (після голосного та апострофа -їн), які в називному відмінку однини чол. роду після цих суфіксів мають нульове закінчення: андріїв, батьків, дідів, доччин, ігорів, маріїн, шевців.

в) усі короткі форми прикметників: варт, винен, готов, жив, здоров, певен, повен, повинен, прав, до м’якої групи належать:

а) відносні прикметники, що мають основу на м’який приголосний -н- і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ій (після голосного -їй): безодній, будній, верхній; весінній, , давній, дорожній, досвітній, достатній, дружній , могутній, мужній, незабутній,

б) усі прикметники на -жній, -шній, що походять від прислівників: ближній, внутрішній, вчорашній,

в) відносні прикметники з основою на -й: безкраїй, довговіїй, короткошиїй; відносні прикметники з відтінком присвійності: братній, орлій, а також якісний прикметник синій.

справжнім президентом можна вважати лише ту людину, у якого розум, серце і душа цілком належать народу, на благо якого він служить. главою держави, на мій погляд, бути нелегко. для цього потрібно бути людиною цілеспрямованою, сильним духом, який вміє організувати і повести за собою людей. існує думка, що робота президента порівняно легка. але я вважаю, що це зовсім не так. адже від рішення того чи іншого питання залежить доля держави і його співгромадян. якщо б я вирішила стати главою нашої держави, то в першу чергу зайнялася б самовдосконаленням. адже якщо я не буду вірити в себе, то як же мені повірять люди? припустимо, люди повірили в мене, вирішили, що саме я зможу втілити їх ідеї і мрії в реальність. і ось я глава країни! я повинна дати клятву сотням і тисячам людей, які довірили мені свою долю. на душі моєї радість і захват, я кладу руку на священну конституцію російської федерації і клятву. саме в цей момент хочеться «переробити» весь світ по-своєму, зробити неможливе можливим.