жили собі в країні знань дві частини мови іменник та прикметник. і були вони добрими друзями. в кожного була своя роль, своє значення в українській мові.
та якось, одного разу вирішив прикметник, що він головніше від іменника. образився іменник і вони посварилися.
зовсім погано стало прикметнику без іменника, зрозумів він свою помилку.
і пішов до іменника просити пробачення.
прийшов і говорить: " без тебе речення вже й не речення, а казна-що, і не можна нічого зрозуміти.пробач мені ". і звичайно іменник пробачив прикметника.
і стали вони знову друзями. але тепер кожен з них розуміє свою роль в країні знань і поважає іншого.
Спасибо
Ответ дал: Гость
то в мене були б крила, які підносили б підносили мене високо в небо, де серед хмаринок літають пташки. саме так, я, як, і вони, була б окриленою і вільною. піді мною розтилівся б увесь світ. я летіла б назустріч сонцю, огинаючи всю землю. і коли на неї опустилася б ніч, темна, з безліччю маленьких зірочок, які насправді є великими, дальніми, таємничими планетами,я повернулася б назад. не була б я досить щасливою, якщо думала б тільки про себе. я дуже хотіла б комусь , щоб він і багато інших були щасливими разом зі мною.
Популярные вопросы