Твір - розповідь (5-7 речень) на тему якогось фразеологізму. на

Ще  з пелюшок   пам’ятаю свою бабуню ганну. вона завжди вставала з ліжка  після третіх півнів   та одразу ставала до праці – готувала, шила, прибирала, у городі наводила лад. бабуня казала, що її молодість припала на важкі часи. усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства, ніщо не підносилося  на срібному блюдечку . але з часом це  стало їй у великій пригоді , адже вона звикла до праці, казала, що вона приносить радість. моя бабуня отримала професію,  набила руку   в своїй справі, тому її завжди шанували. навіть на пенсії вона ніколи  не била байдики . хоч  багато води сплило   з часів її молодості, любов до праці їй не втрачати  жаги до життя   до глибокої старості.

Моя стара лялька. до цих пір я граюся цією іграшкою. коли я була ще маленька, моя бабуся з чорного трикотажу пошила мені ляльку-негритянку. лялька м"якенька та ніжна на дотик, тому що всередині у неї такий матеріал, яким набивають подушки. я назвала її мері. мері - невелика, сантиметрів тридцять у висоту. у неї чудові сині очі, які бабуся вправно вишила, та яскравий червоний ротик. вона привітно усміхається, і ця усмішка помітна здалеку. у мері багато суконь, є спіднички, блузки, кофтинки, джинси і навіть шорти. це все зробили ми з бабусею разом - так вона вчила мене шити. найбільше мені подобається її "весільне вбрання": сніжно-біла суконька з капелюшком, вигадливо прикрашеним різнокольоровими стрічками та бусинами.  я вже ніби виросла з того віку, коли дівчатка граються з ляльками, але полюбляю інколи сісти за швейну машинку та порадувати себе й мері обновкою.