Твір на тему мій обов'язок перед мовою

літо — найтепліша пора року.все потопає   в   темно­зеленому   листі  садів,   лісів   і парків.удень часто   теплий   вітер   гонить пил,  розпечена   земля   віддає додаткове  тепло.на   синьому безмежному небі навряд  можна помітити   хмару.  сильне   сонце посилає   свої   всепро­никаючі промені на   землю.  на   відкритій місцевості нелегко  витримати   спеку.тоді шукають   тінь, де можна   схова­тися.  через   тривалу   спеку     як  люди,   так   і природа.  яке ж настає полегшення,   коли почи­нається   гроза.  спочатку на небі   збираються   темні  хмари, потім блискає блискавка   і уда­лині   гримить   гром.  наближається   гроза.спочатку перші рідкі   великі  краплі,   а потім починається дощ.  при   відповідних обставинах   сильний  дощ   ється   градом.  ллє   як   з цебра.  при цьому     хлібні поля  й фруктові   садки.  звичайно чекають на   тихий дощ,  який   іде   годинами безперервно.  потім   знову   світить   сонце,   усе росте  та   квітне.зі   словом   «літо» пов’язаний час   кані­кул   і   відпусток.дехто   їде до моря, щоб   загоріти й за­смаглими повернутися додому.інші мріють про плавання,   водні   ігри,  катання на човні.є   люди,   які проводять   вільний час на  березі річки.і   за   все це я вдячна   літу.наприкінці серпня ночі стають прохо­лоднішими   та довшими.починається час   збирання   врожаю  хліба, овочів   і фруктів.літо   говорить нам   «прощай», на по­розі   стоїть осінь.

я розумію це прислів'я так: не треба казати образливих слів, бо забрати їх назад не можна. (чтоб написать апостроф нужно зажать альт и справа на калькуляторе написать 39 и быстро отпустить все кнопки)