Розбір слова «сумлінно», «щоденно», «швидко» за будовою

птахiв треба берегти тому що вони нашi друзi. птахiв треба любити не лишеза те що вони приносять користь людинi, але й тому, що вони прикрашають i   оживляють сади i лiси. птахи-першi i самi надiйнi помiшники людинi у знищуваннi комах i iх лiчинок. якщо ми будем берегти птахiв то у нас буде завжди армiя невтомних працiвникiв.

не потрібно цуратися того місця, де ти народився, а пишатися ним.

жили були два півника. тук і тік. так вони дружили, що і сказати важко. але одного дня, коли вони збирали урожай до них підійшла лиха чаклунка, яка була перевдягнена в купця. вона не любила коли хтось дружить і вона хотіла їх посварити. ось вона підійшла до них і попросила води. коли тік збігав за водою, туку вона дала кукурудзу. звичайну на на вигляд кукурудзу. тук з'їв її і враз посварився з тіком. а сам пішов до чаклунки, прислужувати їй. тік довго   думав як врятувати брата і пішов його шукати. по дорозі він зустрів лося. він спитав в нього чи не бачив він такого не великого на зріст з червоним чубчиком півника? лось якраз бачив його і сказав куди він пішов. потім тік зустрів по дорозі голубку. розпитав у неї про тука і вона відповіла що його бачила. далі він прийшов до хати лихой чаклунки, коли тука вона послала працювати на город. він благав її, щоб вона повернула йому друга. чаклунка сказала йому:

  - гаразд. я зніму чари з нього якщо ти принесеш мені 150 лір*.

  - та де ж я візьму стільки грошей?  

  - незнаю, але ти повинен принести їх до півночі. якщо ти не принесеш їх до півночі мої чари посиляться і твій друг назавжди буде служити мені.

  і він пішов шукати 150 лір. до піночі він їх знайшов. точніше йому дала їх королева. вона йому. опівночі він приніс злій чаклунці гроші і вона розчарувала його брата.! кінець.

              ми народжуємося , живемо і вмираемо . але , що відбувається  між цими життєвими процесами . кожен з нас навчається , одружується , але , якщо зануритися з головою в дитинство .перед очими зразу  з `являється  лагідна посмішка мами і простягнута рука друга . адже , коли ми були  малими  через  нас турбувалися , так  багато людей . вони нам у всьому.

ми відячували їм , як могли , говорили такі слова , як і і дякую .

        ми підросли і вже не такі наівні , не такі малі . мені здається , що подяка за турботу - це дарувати його іншим . піклуватися про інших , як про нас малих . я хочу  стати вчителем . для  мене ця професія асоціюється саме з добротою і турботою .

      я хочу , щоб люди дякували іншим за їх добрі вчинки ! ; )