здавалося, те, що назавжди забуте, загублене в плині років, розпорошене на трудних житейських дорогах, вихопилося з не буття, замиготіло перед очима сергія корольова, мов кадри яко гось давнього, напівзабутого, але хвилюючого фільму.
одеса. публічна бібліотека — знаменита воронцовка. старий хранитель фондів максим петрович приніс сергієві біографію полтавця олександра засядька — винахідника ракет, який на сто років обігнав час. і в уяві юнака постають шістнадцять стояків із шістьма ракетами на кожному, розставлених поблизу суворих му рів неприступної варни.
петербург. імператриця, ві данину моді, поїхала подивитися на засядькові трубки. її запис у книзі почесних від- вівідувачів: "тут усе цікаво, як у галантерейній лавці".
а далі — стаття про проект , що його автор дописував у камері смертника. іде на знову й знову перечитує сергій трактат , де з граничною ясністю та простотою викладено принципи реактивної тяги по льоту на ракеті.
тоненькі брошури костянтина ціолковського, а згодом і зустріч із ним. сімдесятип’ятирічний учений прикладає до вуха свій рупор і запитує, що нового, а сергій оповідає про успіхи й не вдачі, про перші ракети й перші висоти. відгук ціолковського на книжку сергія корольова «ракетний політ у стратосфері»: «книжка розумна, змістовна й корисна».
та чий глузливий сміх іноді чув на життєвій своїй дорозі? ах, це грицько чиж, який підхіхікував, коли падали перші ластівки-моделі, що їх сергійко запускав у ніжині з погребні. давно то було, і де той грицько нині — хто знає, але сміх часто- > густо зринав. тільки, на жаль, не з дитячих вуст. хіхікали дебелі чоловіки, заздрісні й нерозумні. як той, що писав чорним по білому: «корольов розтринькує державні гроші на непотрібні ракети й цим завдає шкоди державі».
а космос потрібен. треба відірватися від чвар, конфліктів, хвороб і глянути на землю з далечини, з чорної холодної глибини. звідти, звідки наша земля здається красунею і єдиною матір’ю людства. космос потрібен, щоб кожен міг переконатись: ні, немає перепон людській творчості й людському поступу.
а з глибини років усміхається йому ще одна гарна людина. її вже немає, на превеликий жаль. коли почалася війна, ця людина пішла в ополчення, на захист москви. геній космонавтики став фронтовим телефоністом — такий був час. вибухом снаряда порвало дріт, і він побіг налагодити зв’язок. не добіг. а тепер він належить вічності
юрій людина, що на півстоліття обігнала час. людина, яка вирахувала космічні траси людства задовго до пер ших стартів ракет. його титанічна праця завжди дивуватиме світ: підрахунки, які здійснив кондратюк, нині можливі тільки за обчислювальних машин.
минуть роки, й американські вчені не приховуватимуть того, що першу у світі посадку космічного корабля на місяць вони здійснили за схемою й принципами геніального українського винахідника — нашого славного земляка юрія васильовича кондратюка.
12 квітня 1961 року. уже сьогодні настане та хвилина, про яку мріяли його геніальні попередники, заради якої живуть і він, і його крилаті побратими. сьогодні вперше людина полетить у далекі незвідані простори всесвіту.
Популярные вопросы