Переказ уривка твору тореадори з васюківкі

Стихійне лихо  одного разу ява прокинувся й відчув тривогу. виявилося, що річка від дощів піднялася, прорвала греблю й тепер заливає село внизу. батьки й дід збираються на , а хлопцеві пропонують залишитися вдома з молодшою сестричкою. ява ледве впросився з ними. здалеку чувся тривожний гомін. кричали жінки, ревла худоба, вили собаки. люди виносили і речі. трактор і машини загрузли в багнюці, лише світили фарами. дядьки посеред вулиці збивали пліт. ява кинувся вантажити хатні речі на вози. раптом почувся жіночий крик про поміч. люди лаяли тракториста, який застряг, той собі кричав, що тут і танком не проїдеш. і ява раптом згадав про військову частину, яка розміщувалася неподалік, про їхні танки — амфібії. вирішив, що він поїде на велосипеді й покличе військових на . їхати по грязюці було важко. часто доводилося пхати велосипеда поперед себе. вітер збивав з ніг, кидав у болото. а раптом навчання не закінчилося, і в таборі нікого немає? тривога роздирала серце хлопця, але він уперто просувався вперед, чуючи лише оте чиєсь розпачливе «рятуйте». йому не було страшно, він щосили тиснув на педалі, обминаючи ямки, горбочки та пеньки.

звичайно вчитись потрібно! недарма наш народ склав так багато прислівїів на цю тему.

якщо ти добре навчаешся то це обовязково тобі в майбутньому.яку б професію ти не обрав, знання завжди .помиляються ті люди які зараз не навчаються, а бють байдики, вважаючи що вчитись не потрібно.запевняю вас вони про це ще пошкодують, адже знання- це сила, яку народ використовував ще здавна.