Твір міркування на тему чому я люблю свою батьківщину

у кожної людини є своя рідна домівка, край , де він народився.у кожного це місце єдине та незабутнє.хтось любить свою маленьку батьківщину за   за вузенькі вулички,високі(низенькі) будинки , що стиснулися докупи ,маленький   садочок перед власним будинком.та я люблю всією душею не тільки місця, а й спогади , що іноді навіюють    

і сум ,і радість , за людей ,   чиї імена назавжди викарбувалися в моєму серці та в моїй душі, за події , які не стреш з пам'яті.

батьківщину можна захищати, поважати , але любити ми її зобов'язані .

нещасна,неправдива людина,що добровильно й легко зрикаеться ридной мови.щаслива,праведна людина,що в радости и гори будуе слово своей земли.цуратися мову ,звичай ридного краю,його людей-означае скаличити свою душу,зрадити самого себе.а людина що втратла себе-уже не людина.вона не може ани плидно працювати,ани повноцинно розвиватися.така людина,немов уражена смертельною заразною хворобою,-уси вид ней намагаються знаходитись подали вид ней,бо разом з нею бути неприемно.нещасни,прокляти батько й мати.що народжують перевертнив.видцуратися ридной мови означало позбутися закодованих у ний добра.правди.чести,щирости.зрикшись цих якостей,людина втратила б не лише кровни звьязки з народом але й власний моральний коринь.